Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » 22 листопада – обов’язковий спомин святої Цецилії, покровительки музикантів

22 листопада – обов’язковий спомин святої Цецилії, покровительки музикантів

Народилася Цецилія, імовірно, на початку ІІІ століття, хоча перші згадки про неї знаходимо тільки в V столітті – це записи усної традиції.
Вважають, що свята походила зі шляхетного римського роду Цециліїв, які перебували на панівних посадах імперії. З дитинства дівчинка захоплювалася християнством і таємно склала обіт чистоти, але батьки видали її заміж за язичника Валеріана. Свята спромоглася навернути його на християнство й відвела до Папи Урбана І, аби той виклав учення Христа та вділив Таїнство Хрещення. За легендою, Цецилія й Валеріан отримали від ангела вінки з лілій і троянд, які стали знаком їхнього цнотливого подружжя.

Проте невдовзі розпочалися гоніння на християн. Валеріан загинув перший, а Цецилія роздала все майно бідним і сміливо прийняла ув’язнення. Її краса, відвага і тверда віра у вічне життя й воскресіння навернула численних римських солдатів. Аби змусити зректися Христа, Цецилію душили гарячою парою, а коли це не принесло результату, підрізали їй горло. Через два дні страждань вона відійшла до Бога. Її нетлінне тіло знайшли в катакомбах святого Калікста. Культ святої поширився доволі швидко. Ім’я Цецилії згадане в Римському каноні.

Традиція переказує, що свята співала Богові й уміла грати на органі – хоча ймовірнішим для тих часів інструментом була б арфа. У кожному разі, усім своїм життям Цецилія заспівала чудову пісню для Бога.

Зображають її як молоду дівчину в багатому вбранні або в туніці, часто в присутності ангелів. Атрибути – вінок, музичний інструмент (орган, арфа, лютня), меч, пальмова гілка.

Покровителька органістів, хористів, церковної музики, музикантів, поетів, майстрів, які виготовляють музичні інструменти, незрячих.
Святі дня 17 січня – обов’язковий спомин святого Антонія, абата, покровителя хворих Майбутній святий народився в Середньому Єгипті 251 року в заможній і релігійній сім’ї. Коли Антонієві було 20, його батьки померли, а юнак, згідно з євангельським закликом, продав маєток і роздав гроші бідним. Відтак він вирушив у пустелю, де тяжко працював, молився й покутував.