12 листопада – обов’язковий спомин святого Йосафата Кунцевича, єпископа і мученика

Підлітком мешкав у Вільні, де працював у купця, здобуваючи досвід у галузі торгівлі, а паралельно ходив на студії до єзуїтів і зміцнювався в покликанні до чернечого життя. 1604 року, невдовзі після підписання Берестейської унії (1596), вступив до уніатського василіанського монастиря, узявши ім’я Йосафат. Навчався теології, 1609 року отримав свячення, а 1613 став настоятелем. Разом із митрополитом Йосипом Рутським розбудував свій монастир, а в 1614–1615 роках допомагав владиці впроваджувати унію в Києві.

Палкі промови й беззаперечна богословська аргументація викликали гостру реакцію православних ченців і священників, а це призводило до конфліктів із парафіянами. Під час однієї з сутичок Йосафата побили; невдовзі він змінив прізвище на Кунцевич, яке більше підкреслювало його шляхетне походження.

1618 року був висвячений на єпископа та призначений помічником архієпископа Полоцького; того самого року архієпископ помер, і Йосафатові довелося посісти його місце. Активно впроваджував унію попри дедалі більше невдоволення кліру, закликав до єдності, боровся зі зловживаннями світської влади щодо монастирів, розвинув благодійну діяльність (навіть кімнату ділив із бездомним), запровадив щоденну Літургію, опрацював катехизм для унійних церков. Багато постував і молився, не полишав чернечого вбрання. Численних вірних схилив до унії, та заробив цим чимало ворогів.

Убитий у Вітебську, канонізований 1867 року.

Зображають святого в єпископському вбранні східного обряду. Атрибути – пальмова гілка, паллій, сокира.

В УГКЦ святого вшановують як покровителя України.

Уклала Юлія Бойко