Історія першої й найбільшої римської базиліки, присвяченої Божій Матері, починається 352 року.
За переказами, Діва Марія одночасно явилася Папі Ліберієві (352–366) й патрицію Йоанові з проханням побудувати храм на її честь на тому місці, яке Вона вкаже. 5 серпня на пагорбі Есквілін сталося чудо: мешканці Рима побачили сніг; тут і постала невеличка святиня з назвою Матері Божої Сніжної.Традицію вшанування впровадив Папа Сікст ІІІ (432–440), який ґрунтовно перебудував храм на честь завершення Ефеського Собору (431), де проголосили догмат про Боже материнство Марії й надали їй титул Богородиці – «Theotokos». Ця римська святиня була одною з перших, де Марію офіційно вшановували як Матір Бога. Згодом Понтифіки дедалі більше розбудовували церкву, а її значення для вірян зростало.
Святиня, яку ще називають Пресвятої Діви Марії «Більшої», підкреслюючи її першість між усіма храмами, присвяченими Богородиці, належить до чотирьох головних базилік Рима. Кожен паломник, побувавши в них усіх протягом ювілейного року, може отримати повний відпуст. У храмі міститься чудотворна ікона Матері Божої Сніжної, що написана в східному стилі й належить до іконографічного типу «Одигітрія» («та, що вказує шлях»). Ікона має папські корони, а вірні знають її під назвою «Спасіння римського люду», адже вона, за переказами, не раз рятувала місто від катастроф: був звичай під час небезпеки проходити вулицями Рима з іконою й молитвами. Образ Матері Божої Сніжної став прототипом багатьох ікон, присвячених Богородиці.
Мати Божа Сніжна – покровителька вагітних жінок, людей з хворобами очей, спортсменів і туристів.