Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів України
» » » Святий Кирило Александрійський, єпископ і Вчитель Церкви
11:05 Вівторок 0 75
27-06-2017, 11:05

Святий Кирило Александрійський, єпископ і Вчитель Церкви

Кирило Александрійський (†444) став ініціатором скликання Ефеського Собору 431 року, де було проголошено віру християн у нерозривну єдність Божої та людської природ у Христі.
Цей факт можна розглядати як ключ до розуміння особистості самого св.Кирила, у житті якого вельми складно переплелися моменти Божого провадження і суто людської проблемності. Він належав до давнього єгипетського роду, який посідав александрійську єпископську кафедру – і немалою мірою «володів» нею. Кафедра переходила від дядька до племінника упродовж кількох поколінь, за що Йоан Золотоустий в’їдливо прозвав їх «фараонами». Особиста неприязнь поміж ним, патріархом Константинопольським, і родом патріархів Александрійських була відверта, жагуча і закарбувалася в історії. Теофіл, попередник Кирила на кафедрі, скликав у Халкідоні синод, який засудив Златоуста на вигнання, де той і помер. По смерті Златоуста, коли став поширюватися його культ, Кирило казав: «Якщо Златоуст святий, то чому Іскаріот – не апостол?» Крутий норов александрійських патріархів відбився на різних сторонах тодішнього церковного та суспільного життя. У деяких життєписах Кирило Александрійський названий «зачинателем єврейських погромів». Так, вигнання євреїв (а точніше кажучи, таки юдеїв) відбулося за його велінням. І сьогодні такий історичний персонаж навряд чи міг би розраховувати на прославлення (справа іспанської королеви Ізабелли так і «буксує» досі). Проте навряд чи можна говорити про «погроми», не взявши до уваги свідчення історика, Сократа Схоластика, який виклав причину гонінь: юдеї, змовившись, стали убивати християн. Підстава патріаршої реакції видається цілком слушною. Кирило писав прекрасні апологетичні твори (охочі можуть з ними ознайомитися на згадуваному нами сайті святоотцівської літератури «Агіос»). Тлумачив Євангелія і книги Старого Завіту, писав учительські листи, боровся з несторіанством. Його викладення істин християнської віри – виразне, яскраве, чітко структуроване і водночас образне. Кирило Александрійський належить до найкращих християнських письменників, а Папа Лев ХІІІ зарахував його 1882 року до грона Вчителів Церкви. При цьому, парадоксально, саме св.Кирило став «однією з причин» загибелі славетної Александрійської бібліотеки, яку він вважав розсадником зловір’я і язичництва. Як богослов, Кирило Александрійський сформулював, чому саме Христос є нашим спасінням. «Єдина втілена природа Бога-Слова» включає в себе не тільки особисте людство Христа, а й усю повноту обоженої в Ньому людини – тобто всю Церкву. «Іпостасна єдність» – це також термін, яким християнство завдячує св.Кирилові (тому східні християни надали йому титул «захисника православ’я» – і варто пам’ятати, що не йдеться про православ’я в його сучасному церковно-політичному розумінні. З точки зору вчення св.Кирила, всі католики є православними). Проповіді й трактати Кирила про Втілення і природу Трійці стали основою для захисту правильного вчення від несторіанства та монофізитства. Твори св.Кирила Александрійського також можна взяти на рутрекері. В іконографії представлений у вбранні східного єпископа з характерним каптуром, оздобленим хрестиками; інколи – у сцені явлення йому Богородиці, або з голубом на плечі.
Джерело - CREDO

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Святі дня 08:01 Понеділок 0 527 5 лютого – обов’язковий спомин святої Агати Сицилійської, діви й мучениці, покровительки незаміжніх жінок Свята Агата, чиє ім’я означає «добра», – одна з чотирьох найвідоміших дів-мучениць Римської Церкви, літургічні спомини яких припадають на зимові місяці. Інші три – Цецилія (22 листопада), Люція (13 грудня) й Агнеса (21 січня). Їхні імена згадані в Римському каноні. Про життя її ми знаємо зовсім мало, трохи більше – про смерть. За переказами, її, ще зовсім юну дівчину, жорстоко катували та спалили за вірність Христові в часи переслідувань християн за імператора Деція.