18 жовтня - свято св. Луки, євангеліста

«Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами, як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова, вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле, щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв» (Лк 1, 1-4) Цими словами розпочинається Євангеліє від святого Луки. Ким був його автор? Чому саме він став одним з тих, які взялися за важке завдання відтворення на папері діянь і слів Ісуса Христа?

Згідно з традицією, Лука походив із Сирійської Антіохії. Був язичником, не євреєм. Це потверджує, наприклад, апостол Павло, який наприкінці Послання до колосян називає своїх приятелів: передусім тих, які походять з вибраного народу, а потім тих, які з язичників. Лука згаданий у другій групі. Біля його імені ми знаходимо приписку: «Любий лікар». Також Павло згадує про Луку ще у двох листах: у Другому посланні до Тимотея (2 Тм 4, 11) і в Посланні до Филимона (Флм 1, 24).

Лука був дуже освіченою людиною та, як каже традиція, талановитим художником. Є близько ста картин, автором яких іноді вважають Луку. Однак варто зазначити, що легенда про святого Луку як художника виникла лише в VII сторіччі. Також Луці приписують авторство двох книг із канону Нового Завіту: Євангелія (третього з чотирьох, після Матея і Марка) і Діянь апостолів.

На відміну від інших євангелістів, Лука особисто не знав Ісуса, не був наочним свідком подій, які описав у своєму Євангелії. Цей факт він підкреслив у самому вступі. Натомість у багатьох подіях, описаних у Діяннях, він уже брав участь як подорожній товариш апостола Павла. Це він виразно вказав, підкреслюючи свою причетність і вживаючи форму «ми» (Діян 16, 11-16).

Данте Аліг'єрі (1265-1321), автор «Божественної комедії», назвав святого Луку «співаком милосердя Христа». Справді, Ісус, якого показав святий Лука, сповнений доброти, особливої любові, обдаровує бідних, хворих, відкинутих суспільством. Лише Лука записав притчі Ісуса про вівцю, що пропала, про загублену драхму та про блудного сина.

Свої тексти Лука адресував християнам, які навернулися з язичництва, прагнучи допомогти їм утверджуватись у вірі. Тому багато зусиль він докладав до того, щоб дістати таку інформацію про Ісуса, якої нема в інших євангелістів. Винятково розгорнуто описав, наприклад, події перед народженням Христа і Його дитинство.

Лука євангелізував у Македонії, Ахеї, Галлії. Імовірно, помер у похилому віці, а може, як пише святий Григорій, загинув мученицькою смертю. Де його тіло – невідомо.

Джерело - Wiara pl