22 січня – довільний спомин святого Вікентія Сарагоського, покровителя фермерів і виноробів

Коли почалися Діоклетіанові гоніння на християн, єпископа Валерія та його учня і сподвижника Вікентія схопили і привели на суд у Валенсію до проконсула Даціана. Незважаючи на духовний досвід і знання Біблії, дару красномовства єпископ не мав – захищав віру тихо, недорікувато, ніби невпевнено. Тому він попросив Вікентія проголосити визнання віри, що той і зробив із радістю й готовністю.

Даціан намагався зламати його віру, спокушаючи розкішшю, але святий Вікентій був непохитний. Його мучили, щоб відмовився від Христа й віддав церковне майно, за яке відповідав: розтягували й розпікали тіло на ґратах над відкритим вогнем, розривали залізними гаками – але святий героїчно зносив муки. Кинутий у темницю, Вікентій цілу ніч співав гімни на честь Творця, і вражені охоронці в’язниці навернулися. Урешті-решт святого засудили до смерті через розп’яття і стратили у Валенсії 22 січня 304 року. Для старого єпископа знайшли інше покарання: вислали у довічне вигнання у глухе поселення в Піренейських горах.

Тіло святого кинули на поталу диким звірам, але круки не дали його розтерзати. Тоді, прив’язавши до шиї млинове жорно, Вікентія викинули з корабля у відкрите море, але хвилі винесли його на берег, де мученика поховали місцеві християни. Згодом його тіло знайшли й перевезли до Валенсії, а 1175 року король Португалії Афонсу I наказав поховати мощі святого в новому кафедральному соборі в Лісабоні. За переказами, корабель із тілом Вікентія супроводжували дві ворони, які згодом увійшли в геральдику португальської столиці.

Святого Вікентія зображають молодим чоловіком у дияконському вбранні. Його атрибути – два ворони, пальма мучеництва, гілка винограду, ґрати для катування вогнем, залізні гаки, батіг, ланцюг, млинове жорно.

Покровитель Португалії, Лісабона й багатьох іспанських міст, лісників, лісорубів, фермерів, виноробів і продавців вина.