Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Вірянин, переживаючи спасіння, не залишає його собі, а дозволяє йому ширитися. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 8 січня 2020 року
10:09 Четвер 0 91
9-01-2020, 10:09

Вірянин, переживаючи спасіння, не залишає його собі, а дозволяє йому ширитися. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 8 січня 2020 року

Діяння апостолів – ХІХ. «Ніхто бо з вас життя не втратить» (Діян 27, 22). Випробування кораблетрощею: про Боже спасіння й гостинність мальтійців
Дорогі брати і сестри!

Завершальна частина книги Діянь апостолів містить розповідь про те, як Євангеліє прокладало собі шлях не лише сушею, а й морем – на кораблі, який перевозив ув’язненого Павла з Кесарії до Рима (пор. Діян 27,1–28,16), центру Імперії, аби справдилося слово Воскреслого: «Будете моїми свідками… аж до краю землі» (Діян 1, 8). Прочитайте Діяння апостолів і подивіться, як Євангеліє силою Святого Духа досягає усіх народів, стає всезагальним. Візьміть його. Прочитайте.

Від самого початку обставини цієї морської подорожі були несприятливі, навіть небезпечні. Павло радив зупинитися й перечекати, але сотник не мав до нього довіри й покладався на керманича та власника судна. Подорож тривала, коли зірвався лютий буревій і команда втратила контроль над кораблем – його просто носило морем.

І коли, здавалося, смерть була вже близько, а відчай наповнив усіх, Павло втрутився й заспокоїв супутників, кажучи те, що ми щойно чули: «Цієї ночі бо з’явився мені ангел Бога, Якому я належу і Якому служу, і сказав: Не бійся, Павле! Ти маєш перед кесарем з’явитися, то ж Бог дарував тобі всіх тих, що пливуть з тобою» (Діян 27, 23-24). Навіть під час випробувань Павло не припинив бути охоронцем життя інших людей і натхненником їхньої надії.

Так Лука показує нам, що Божий задум, через який апостол вирушив до Рима, передбачав спасіння не тільки його самого, а й супутників, а кораблетроща з нещастя перетворилася на провіденціальну нагоду для проголошення Євангелія.

Після буревію мандрівники висадилися на острові Мальта, мешканці якого тепло їх зустріли. Мальтійці – молодці, вони залишаються лагідні й привітні аж від того часу. Дощило, було холодно, а вони розпалили багаття, аби мореплавці могли зігрітися й відчути полегшення. Також і тут Павло, як справжній учень Христа, віддається служінню: він збирає хмиз, аби підгодовувати вогнище. Під час цієї праці його кусає гадюка, але апостол не зазнає жодної шкоди; люди, дивлячись на це, кажуть: «Цей чоловік мав би бути великим злочинцем, бо він урятувався від моря, але врешті-решт його вкусила гадюка!» Остров’яни чекали, що Павло помре, але він не зазнав лиха, тому вони змінили думку – і, замість вважати його лиходієм, вирішили, що він божество. Насправді ж це благо походило від Воскреслого Господа, Який допоміг йому згідно з обіцянкою, даною перед вознесінням на небо й адресованою вірним: «Гадюк руками братимуть, і хоч би що смертоносне випили, не пошкодить їм; на хворих будуть руки класти, і добре їм стане» (Мк 16, 18). За переказами, з тих пір на Мальті немає гадюк: це Боже благословення для цього дуже доброго народу.

Перебування на Мальті стає для Павла сприятливою нагодою «утілити» слово, яке він проголошує, служачи милосердно і співчутливо для зціленні хворих. І це євангельський закон: вірянин, переживаючи спасіння, не залишає його собі, а дозволяє йому ширитися. «Добро завжди прагне спілкуватися. Кожен досвід істини та краси вимагає поширювати його, і кожна людина, яка переживає глибоке звільнення, стає чутливішою до потреб інших людей» («Evangelii gaudium», 9). «Випробуваний» християнин, безумовно, може бути ближчим до тих, хто страждає, бо знає, що таке страждання, а це робить його серце відкритим і чуйним у солідарності з іншими.

Павло вчить нас жити у випробуваннях, покладаючись на підтримку Христа, аби дозріти в «переконанні, що Бог може діяти за будь-яких обставин, навіть посеред очевидних невдач», і «впевненості в тому, що кожен, хто пропонує й віддає себе Богові задля любові, буде плідним» (Там само, 279). Любов завжди плідна, любов до Бога завжди плідна, і якщо ви дозволите собі прийняти Господа та здобудете Його дари, це дозволить вам дарувати їх іншим. Завжди починайте з любові до Бога.

Просімо ж сьогодні й ми Господа допомогти нам, пітдтримуваним енергією віри, пережити кожне випробування й бути чуйними до багатьох людей, що зазнали кораблетрощі та, виснажені, опинилися при нашому березі. Бо ми теж знаємо, як треба прийняти їх із братською любов’ю, що походить від зустрічі з Ісусом. І це спасає від холоду байдужості й нелюдяності.

Франциск, Папа
Ватикан, зала Павла VI
8 січня 2020

Переклад КМЦ за vatican.va http://www.vatican.va/content/francesco/it/audiences/2020/documents/papa-francesco_20200108_udienza-generale.html

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Слово Папи Франциска 10:01 П'ятниця 0 163 Мучеництво – це атмосфера християнського життя. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 11 грудня 2019 року Діяння апостолів – XVIII: «Ще трохи, і ти мене переконаєш стати християнином» (Діян 26, 28). Ув’язнений Павло стає перед царем Агриппою