Церква має материнське серце. Проповідь Папи Франциска в урочистість Пресвятої Божої Матері Марії

«Якже сповнився час, Бог послав Свого Сина, що народився від жінки» (Гал 4, 4). Народився від жінки: ось як прийшов Ісус. Він з’явився у світі не дорослим, а, як сказано в Євангелії, «зачався у лоні» Матері (Лк 2, 21). Там Він набував нашої людяності, освоюючи її день за днем, місяць за місяцем. У лоні жінки Бог і людство об’єдналися, аби більше ніколи не полишати одне одного: навіть зараз, на небі, Ісус живе в тілі, яке прийняв у лоні Матері. У Бозі є наша людська плоть!

Першого дня року ми святкуємо цей шлюбний союз між Богом і людиною, укладений у лоні жінки. Наша людяність завжди буде в Бозі, а Марія завжди буде Богородицею. Вона – жінка і Мати, це головне. Від Неї, жінки, постало спасіння, а тому без жінки немає спасіння. У ній Бог поєднався з нами, і якщо ми хочемо єднатися з Ним, то маємо йти тим самим шляхом: через Марію, жінку й Матір. Тож розпочнімо рік під знаком Божої Матері, жінки, яка поєднала людське з Божим. Якщо хочемо вплести людяність у полотно наших днів, знов і знов розпочинаймо з жінки.

Народився від жінки. Відродження людяності почалося з жінки. Жінки – джерело життя. Проте їх постійно зневажають, б’ють, ґвалтують, змушують до блуду та до переривання життя, яке вони несуть у своєму лоні. Будь-яке насильство, вчинене жінці, – це профанація Бога, Якого народила жінка. Спасіння людства прийшло з жіночого тіла, і те, як ми ставимося до нього, дозволяє зрозуміти рівень нашої людяності. Як часто тіла жінок приносять у жертву на нечисті вівтарі реклами, зисків, порнографії, використовують як інструмент, як засіб. Та вони мають бути вільні від споживацького підходу, їх треба поважати й шанувати; це найшляхетніша на світі плоть, бо вона виносила й народила Любов, Яка спасла нас! Нині ж материнство також зазнає приниження, бо єдине зростання, яке нас цікавить, – це економічне зростання. Незліченні матері вирушають у ризиковані й небезпечні мандрівки саме для того, аби відчайдушно виборювати краще майбутнє для дитяти, що росте в їхньому лоні; а скільки ж є людей, які мають повну утробу, але їхні справи й серця не несуть любові.

Народився від жінки. За біблійною розповіддю, жінка осягнула вершину творення,стала підсумком усього творіння. Справді, у ній втілена мета самого творіння: породжувати й опікуватися життям, бути сопричасною з усім, піклуватися про все. Саме це робить Діва Марія в сьогоднішньому Євангелії. «Марія ж, – каже текст, – пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці» (Лк 2, 19). Зберігала усе: радість від народження Ісуса й сум через вифлиємську негостинність; любов Йосифа і здивування пастухів; обіцянки й невизначеність майбутнього. Вона геть усе взяла до свого серця, всьому знайшлося там місце, навіть негараздам. Бо ж у Її серці все склалося в любові й усеохопній довірі до Бога.

У Євангелії ця дія Марії згадана ще раз: сказано, що протягом прихованого життя Ісуса «Мати Його зберігала всі ці слова у своїм серці» (Лк 2, 51). Цей рефрен дає нам зрозуміти, що зберігати в серці – це не просто красивий жест Богородиці, а навичка. Жінкам властиво брати життя близько до серця. Жінка показує, що сенс буття полягає не в тому, аби робити щось і робити, а в тому, аби приймати до серця речі, які є. Тільки ті, хто дивиться серцем, добре бачать, бо знають, що таке «бачити глибоко»: людину попри її помилки, брата попри його слабкості, надію попри всі труднощі; бачити Бога у всьому.

Починаючи новий рік, спитаймо себе: «Чи можу я дивитися серцем? Чи вмію дивитися на людей серцем? Чи люди, з якими я живу, перебувають у моєму серці, чи я нищу їх балачками та плітками? А насамперед – чи маю в серці Господа? Чи, може, там інші цінності, інші інтереси: моя кар’єра, багатство, сила?» Тільки тоді, коли життя для нас важливе, ми знаємо, як дбати про нього та здолати байдужість, що нас оточує. Просімо цієї благодаті: прожити рік із прагненням зберігати інших у серці, дбати про інших. І якщо ми хочемо кращого світу, який стане домом миру, а не полем битви, потрібно плекати серцем гідність кожної жінки. Князь миру народився від жінки. Жінка – дарителька й посередниця миру, яку необхідно залучати в ухвалення рішень щодо світу. Бо коли жінки зможуть ділитися з іншими своїми дарами, то світ стане об’єднанішим і мирнішим. Тому перемога жінок – це перемога всього людства.

Народився від жінки. Новонароджений Ісус відбивався в жіночих очах, в обличчі Своєї Матері. Вона перша голубила Його, з Нею Він обмінявся першими усмішками. З Нею Він відкрив революцію ніжності. Церква, споглядаючи Новонародженого Ісуса, так само покликана в цьому тривати. Бо ж як Марія – жінка і мати, так і Церква – жінка і мати. У Пресвятій Діві Церква осягає властиві собі риси. Вона бачить Її непорочність і відчуває покликання сказати «ні» гріху та змирщенню. Вона бачить Її в поважному стані – й усвідомлює своє покликання проголошувати Господа, аби в житті бути при надії Ним. Вона бачить Її материнство – і відчуває покликання приймати кожну людину як сина.

Припадаючи до Марії, Церква віднаходить себе, знову відкриває свій центр, знову усвідомлює свою єдність. Тимчасом диявол, цей ворог людської природи, намагається розколоти її, висуваючи на перший план відмінності, ідеології, дискусійні позиції та вузькі інтереси. Але ми не розуміємо Церкву, якщо дивимося на неї лише з боку структур, програм і тенденцій, якщо шукаємо в ній ідеологічне й функціональне: щось ми зрозуміємо, проте не саме серце Церкви. Бо Церква має материнське серце. І ми, діти, сьогодні звертаємося до Божої Матері, Яка єднає нас, вірний люд. О Мати, породи в нас надію, приведи нас до єдності. Жінко спасіння, віддаємо під Твою опіку увесь цей рік – зберігай його в серці. Визнаємо й вітаємо Тебе, Пресвята Мати Божа. Усі разом, тричі привітаймо й визнаймо, стоячи, нашу Пані, Пресвяту Матір Божу: [разом зі всім зібранням] Пресвята Мати Божа, Пресвята Мати Божа, Пресвята Мати Божа!

Ватиканська базиліка
Середа, 1 січня 2020
Франциск, Папа

Переклад КМЦ за vatican.va