Папа: Заздрощі призводять до війни

Про це повідомляє Vatican News.

Ми повинні бути дуже уважними, остерігаючись заздрощів, бо вони призводять до того, що починаємо думати погане про інших, ведуть до нездорової конкуренції в сім’ї, між сусідами чи в праці. На це звернув увагу Папа Франциск у своїй ранковій проповіді в каплиці «Дому святої Марти», виголошеній у п’ятницю, 24 січня 2020 року. Спонукою до цих роздумів стало перше читання, почерпнуте зі старозавітної Книги Самуїла, в якій розповідається про переслідування Давида царем Саулом.

Заздрість – дорога, що веде до злочину

Проповідник нагадав, що причиною заздрощів царя стала пісня перемоги, якою молодь прославляла подвиг юнака Давида після вбивства Голіафа, мовляв, Саул побив тисячі ворогів, а Давид – десятки тисяч. З цього розпочався «неспокій заздрощів», що схожий на «шашіль, що точить тебе зсередини». Дійшло до того, що цар вийшов із військом на пошуки Давида, щоб його вбити.

Як зауважив Святіший Отець, «заздрощі є злочинними», бо ведуть до вбивства. Навіть якщо хтось каже: «Я заздрісний, але не вбивця», такому Папа відповідає: «Тепер так. Але якщо так триватиме далі, то погано закінчиш». Адже вбивати можна «також і язиком». Заздрість зростає, коли ми «ремствуємо самі з собою», через що перестаємо «бачити дійсність». Так, заздрощі привели до того, що Саул почав вірити у ворожість Давида. Тоді лише «дуже сильне потрясіння» може відчинити очі.

«Ми також так поводимося, коли до нас приходить заздрість. Нехай кожен з нас замислиться: “Чому ця людина здається мені нестерпною? А чому ту, іншу, я навіть не хочу бачити?..”. Кожен нехай замислиться над тим “чому”. Дуже часто, шукаючи оте “чому”, побачимо, що йдеться про наші фантазії. Фантазії, що зростають у цьому наріканні із самим собою», – сказав Папа.

Бог розриває «мильні бульбашки»

Святіший Отець назвав «Божою благодаттю» зустріч заздрісника з дійсністю, як це трапилося зі Савлом. Тоді заздрощі «зникають немов мильна бульбашка». Як виявилося, Давид мав різні нагоди, щоби вбити переслідувача, навіть його оточення підмовляло його до цього. Однак, «благородство Давида» виявилося більшим від «убивчої заздрості Саула». Він лише відрізав шматок царської мантії, як доказ невикористаної нагоди помститися. Тож коли цар про це дізнався, «луснула мильна бульбашка заздрощів», і Саул назвав Давида сином, «повернувся до дійсності».

Тож проповідник заохотив запитувати себе: «Що я ношу в собі? Чи там немає шашілі зростаючої заздрості, бо хтось має щось такого, чого я не маю, або ж прихованої злості?». За його словами, ми повинні «захищати своє серце від цієї недуги», що надуває «мильні бульбашки», які не мають «жодної консистенції, але завдають чимало лиха».

«Будьмо уважні, бо це шашіль, що потрапляє в серце кожного з нас, та спонукає погано думати про людей, причиною чого є суперництво, бо хтось має щось такого, чого не маю я. Це веде до відкидання людей немов сміття, веде до війни – до війни вдома, по сусідству чи на роботі. А початком цього, насінням війни, є ревнощі та заздрощі», – наголосив Папа, заохотивши просити в Бога «благодаті прозорого серця», яким було серце Давида.