Вікентій Пейс (1701–1781) прийшов на світ у Лаконі (Італія), у багатодітній християнській сім’ї. Народженню передувала складна вагітність, тож мати зверталася по допомогу до святого Франциска та сподівалася, що дитина обере богопосвячене життя.
Хлопчик не отримав освіти, змалку працював із батьком у полі. У 18 років тяжко захворів і дав обітницю вступити в орден, якщо одужає. Коли здоров’я покращилося, він, утім, не тільки не виконав обіцянки, а й полишив попередню релігійну ревність і віддався радощам молодості. Через два роки Вікентій їхав верхи, і кінь під ним почав дуже брикатися; заспокоїти тварину вдалося лише молитвою до святого Франциска й відновленням обітниці.1721 року юнак не без проблем вступив у орден капуцинів у Кальярі й узяв ім’я Ігнатій. Був таким тихим і покірним монахом, що про перші два десятиліття його чернечого життя майже не збереглося відомостей. Імовірно, якийсь час жив у сусідніх монастирях, де працював на городі, куховарив, збирав пожертви тощо. У 40 років повернувся в Кальярі й залишився там до кінця життя.
Головним обов’язком смиренного ченця було збирання пожертв. Для цього Ігнатій багато спілкувався з людьми, не втрачаючи можливості розповідати про Христа Спасителя. Заходив у доми як багатих, так і вбогих, щоб узяти милостиню чи її роздати. Славився аскетичним життям і повним послухом настоятелям, дуже любив Діву Марію, поширював розарієву молитву. Одного разу за наказом настоятеля взяв багаті дари від купця, який наживався на бідняках, і дорогою до монастиря з торбини з милостинею текла кров. Ігнатія шанували дорослі й любили діти, він мав дар читати в людських серцях, за його заступництвом ставалися чудеса зцілення.
Канонізований 1951 року. Тіло його нетлінне.
Зображають святого в капуцинському габіті. Атрибути – торбина для милостині, костур, Пресвята Діва Марія.
Покровитель жебраків і студентів.
Уклала Юлія Бойко