Зв’язок між Пастирем та отарою встановлюється завдяки слову. Від нього, від слова – почутого і прийнятого, збереженого і розваженого в серці – бере початок пізнання, приєднання, наслідування. Саме слово встановлює зв’язок між нами і Богом.
Читання святого Євангелія від Йоана (10, 27-30)Того часу Ісус сказав: «Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть слідом за Мною; і Я даю їм вічне життя, і вони не загинуть повік, і ніхто не викраде їх з Моєї руки. Мій Отець, який дав їх Мені, є більший від усіх, і ніхто не може викрадати з руки Отця. Я і Отець – одне!»
Кілька рядків з Євангелія від Йоана, які сьогоднішня Літургія пропонує до нашої уваги, насправді належать до більшого фрагменту тексту, в якому Ісус пояснює причину того, чому іудеї не вірять Його слову – бо вони не належать до Його отари: "Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви" (див. в. 26). Умови, аби стати частиною Божої отари, підказують три дієслова: "слухати", "знати", "йти слідом", які, в певному сенсі, структурують першу частину розд. 10. Саме цими дієсловами розпочинається і сьогоднішній текст. Отже, зв’язок між Пастирем та отарою встановлюється завдяки слову. Від нього, від слова – почутого і прийнятого, збереженого і розваженого в серці – бере початок пізнання, приєднання, наслідування. Саме слово встановлює зв’язок між нами і Богом. Слово, яке доторкається серця, зцілює, радить, втішає, відновлює надію, скеровує на інший шлях... Людина йде за Богом не тому, що в ній прокидається вроджена впевненість, а тому, що Слово Боже торкається її серця.
З цього слова, почутого та засвоєного, народжується віра, а віра провадить до вічного життя. "І Я даю їм вічне життя", – говорить Господь. Слово веде до вічого життя. Господь єднається з нами завдяки слову, яке дістається нашого серця, та формує його, перемінює, зберігає. Він веде, не вдаючись до примусу, не застосовуючи силу – лише промовляючи до нашого серця. Він уважний до кожного, шукає нас і любить, скеровуючи до нас своє слово, знаючи глибину нашого серця, наші бажання і наші сподівання, як і наші поразки, наші розчарування, наш біль... Він приймає нас такими, якими ми є насправді. І має для кожного дар вічного життя – життя уповні, без кінця. Треба лише відкрити власне серце на Його голос.
Питання
Бог промовляє до кожного. Де і коли я найсильніше відчуваю Його слово в своєму серці?
Що може мені перешкоджати почути Його голос?
Ірина Кладій
Літургія на кожен день, 23 травня, понеділок
Літургія на кожен день, 22 травня, неділя
Літургія на кожен день, 21 травня, субота
Віруючий, який став оселею Бога. Коментар до Євангелія
Літургійний зошит Літургія на кожен день, 20 травня, п'ятниця
