Нам випало жити в час страшної, майже світової війни, в час загрози бомбардувань, обстрілів та ракетних ударів. Нам навіть загрожують ядерною зброєю. Але ми боремося за власні незалежність та свободу. Відомому письменнику Клайву Стейплзу Льюїсу теж трапилося пережити нелегші часи і брати участь в двох світових війнах, а після них зануритися в холодну війну, коли людство теж було на грані самознищення через атомну зброю.
Автори Telegram-каналу, що присвячений відомому письменнику та християнському апологету, переклали цілий його есей про те, як ж нам жити в час загрози атомної бомби.Якщо глянути збоку, то ми занадто багато приділяємо уваги атомній бомбі. Як нам жити в атомну еру? Хочеться відповісти: «Ну, а як би ви жили в XVI столітті, коли чума щороку навідувалася в Лондон? Чи як би вам жилось в часи вікінгів, коли нападники із Скандинавії могли б здійснити висадку і вночі перерізати вам горлянки? Чи як ви жили в епоху раку, сифілісу, паралічу, в епоху повітряних нальотів, в епоху залізничних та автомобільних аварій?
Інакше кажучи, давайте не перебільшувати новизну нашого становища. Як нам жити в атомну еру? Повірте мені, любий пане чи пані, ви та всі, кого ви любите, були призначені на смерть ще до винайдення атомної бомби… Тому смішно скиглити чи нити, бо вчені привнесли ще одну можливість болісно та передчасно померти у світі, в якому можливостей для цього і так не бракувало, в якому смерть була зовсім не можливістю, а неуникненістю.
Якщо ж ми не укнинемо знищення атомною бомбою, то нехай та бомба застане нас, коли прийде, за розумними та людськими речами – молитвою, працею, навчанням, читанням, слуханням музики, купанням дітей, грою в теніс, балачками з друзями за кухлем пива і грою в дартс – а не скомканими страхом від думок про бомби наче отара овець. Вони можуть знищити наші тіла (як і якийсь мікроб), але не можна їм захоплювати наш розум.
Насправді, що робить атомна бомба, так це те, що нагадує нам про те, в якому світі ми живемо, про що ми почали забувати в прекрасні часи. І це нагадування є, наскільки можливе, доброю справою. Ми проснулися від прекрасного сну, і тепер можемо почати говорити про дійсність…
Наша справа жити згідно своїх правил, а не страхів: керуватися в особистому чи суспільному житті законом любові та стриманості, навіть коли ті здаються самовбивчими, а не законами конкуренції та агресії, навіть коли ті здаються необхідними для власного виживання. Бо важливим фактором нашого духовного закону є те, щоб ніколи не мати пріоритетом виживання, навіть коли йдеться про наш вид. Ми маємо твердо навчитися, що виживання Людини на цій Землі, а тим більше виживання власної нації, культури чи класу, не вартують того, якщо їх не можна досягти гідними та милосердними засобами.
Ніщо так не знищить вид чи націю, як рішучість до виживання будь-якою ціною. Ті, хто турбуються про щось більше ніж цивілізація, - єдині люди, завдяки яким вона взагалі збережеться. Ті, хто більш за все прагнуть Неба, найкраще від усіх служать і Землі. Ті, хто люблять людину менше від Бога роблять більше для людини…
Нехай бомба застане нас за чимось добрим.
Клайв Стейплз Льюїс
1948
Війна на небі На те, як архангел Михаїл гамселить сили зла, можна дивитися нескінченно. Власне, чому б і не подивитися? Редакція «Вербуму» підготувала добірку середньовічних мініатюр, на яких Михаїл не лишає пекельному поріддю ні найменшого шансу.
Бо я Тебе особисто знаю
Таємниця «Київської мадонни» з метро
Exultet – музика Воскресіння
Українська аналітика / Культура Життя для Бога і України. Як захистити пам'ять про В'ячеслава Липинського Цьогоріч, а саме 17 квітня Україна відзначатиме 140-річний ювілей із дня народження В’ячеслава Казимировича Липинського — видатного історика, філософа, політичного та державного діяча доби Перших визвольних змагань. А ще — відданого римо-католика, для котрого віра була не лише приватним духовним питанням, але й дороговказом у суспільних справах. І пам’ять про Липинського, про його думки і справи — це невід’ємна частина історичного спадку українських римо-католиків, який ми маємо обов’язок охороняти.Схожі новини
