Пропонуємо вашій увазі вірш Наталії Сиротич, який поєднав у собі історії людей з різних міст України та змальовує реальність війни, в яку вплетена молитва.
А тебе я знаю особисто,Вірний друже-воїне з-під Бучі...
І, коли надворі чую свисти,
Бога я проханнями знов мучу,
Саме щоб тебе закрив Собою,
Саме що тебе найбільш чекаю!
І Бог каже: «Добре, з ним постою»...
Бо тебе я особисто знаю...
А тебе я знаю особисто,
Дорогий дідусю з вулиць Харкова!
Пам'ятаю очі, повні блиску,
Знаю, як захоплюєшся марками...
Я до Бога стукаю завзято,
Лиш шляхи зелені відкривають,
І прошу пильніш оберігати,
Бо тебе я особисто знаю...
А тебе я знаю особисто,
Золоте дівчатко з Маріуполя!
Ти регочеш сонячно-іскристо, -
Так, що серце в інших щастям гупає!
І, коли в дорозі ти на Польщу
Вже без дому, але з жити хистом,
Я за тебе молюся і пощу,
Бо тебе я знаю особисто...
А тебе я знаю особисто,
Неповторний лікарю з Херсона...
Радив для здоров'я що корисне,
Ну і сотні врятував від скону...
Коли за столом операційним
Із твого обличчя піт стікає,
Я молюся співом літургійним,
Бо ж тебе я особисто знаю!
А тебе я знаю особисто,
Волонтере з Львова і Франківська!
З'їв сьогодні вранці жменю рису
Й щось вантажити побіг для війська...
Коли, так про їжу й не згадавши,
Ввечері ти зморений до краю,
Замовляю в Бога: «Дай, як завше!
Це отой, що особисто знаю...»
А тебе я знаю особисто,
Неймовірна вчителько столиці!
Мовлення твоє таке барвисте!
Учням ти не ставиш одиниці...
Коли з укриття під час уроку
Дітям в чаті пишеш: «Обіймаю...»
Бога я прошу: «Побуть там поки,
Бо ж її я особисто знаю...»
А тебе я знаю особисто,
Журналісте творчий із Полтави!
Репортаж ведеш звідтіль, де вбивства,
І сказав неправду «де ти» мамі...
Знай, коли в ефірі, як бої,
Кажеш: «Он, ракета пролітає!»,
Молю в Бога: «Розверни її,
Бо ж його я особисто знаю!»
А тебе я знаю особисто,
Рятувальнику з Чернігівського краю...
Ти до серця мого дуже близько,
Тож щодня про тебе пам’ятаю.
І коли ти сильний, та безсилий,
Під руїнами живих людей шукаєш,
Я кричу: «Утруться, Боже милий,
Бо ж його я особисто знаю!!!»
Ну і Вас я знаю особисто,
Отче-капелане із Тернополя,
Ви не в місті рідному... Ні, звісно...
Замість стін - захищені окопами...
Та, коли у градопаду миті
З Ваших вуст псалтир для всіх лунає,
Я прошу у Бога: «Дай їм жити!
Там отець, що особисто знаю!»
«А тебе я знаю особисто», -
Якось пролунало і від Бога, -
«Дякую за вервичок намисто
І за віру в світла перемогу!
Нагадай собі і людям, пташко,
Що в долонях кожного тримаю...
Бережу! Несу тягар, як важко,
Бо усіх вас особисто знаю...»
Війна на небі На те, як архангел Михаїл гамселить сили зла, можна дивитися нескінченно. Власне, чому б і не подивитися? Редакція «Вербуму» підготувала добірку середньовічних мініатюр, на яких Михаїл не лишає пекельному поріддю ні найменшого шансу.
Нехай бомба застане нас за чимось добрим
Таємниця «Київської мадонни» з метро
Exultet – музика Воскресіння
Українська аналітика / Культура Життя для Бога і України. Як захистити пам'ять про В'ячеслава Липинського Цьогоріч, а саме 17 квітня Україна відзначатиме 140-річний ювілей із дня народження В’ячеслава Казимировича Липинського — видатного історика, філософа, політичного та державного діяча доби Перших визвольних змагань. А ще — відданого римо-католика, для котрого віра була не лише приватним духовним питанням, але й дороговказом у суспільних справах. І пам’ять про Липинського, про його думки і справи — це невід’ємна частина історичного спадку українських римо-католиків, який ми маємо обов’язок охороняти.Схожі новини
