Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Манускрипти на Адвент. «Carmina Burana» – пісні мандрівних студентів
14:37 Четвер 0 1 083
14-12-2017, 14:37

Манускрипти на Адвент. «Carmina Burana» – пісні мандрівних студентів

Серію адвентових манускриптів продовжує ще один улюблений твір. Цього разу своїм фаворитом серед рукописів із КМЦ поділився Ростислав Семків – літературознавець, письменник, директор видавництва «Смолоскип» і викладач Києво-Могилянської академії. Тож не дивно, що книжку він обрав знакову для європейської літератури й дуже студентську.
Один із найвеселіших рукописів високого Середньовіччя було віднайдено щойно на початку ХІХ століття в баварському бенедиктинському монастирі Боєрн. Звідси й назва – «пісні з Баварії». Утім, до збірки увійшло доволі багато текстів німецьких, французьких, навіть шотландських авторів ХІ-ХІІ віків. Сам рукопис укладено і записано десь ближче до середини ХІІІ сторіччя. Мова рукопису – здебільшого латина, проте трапляються й тексти давньонімецькою.


«Carmina Burana» – знакова та найбільша збірка творів мандрівних середньовічних студентів – голіардів чи вагантів, як вони самі себе називали. У ті часи взагалі мало хто вчився лише в одному університеті; у мандрах з місця на місце й формувалася ця давня й потужна неформальна корпорація. У збірнику – найвідоміші її автори. Латиномовна фракція: Архіпіїта Кьольнський, Гуго Орлеанський, Вальтер Шатильонський, Петер з Блуа, Філіп Канцлер; «ближчі» географічно німецькомовні автори – Дітмар фон Айст, Райнмар фон Гаґенау, Вальтер фон дер Фогельвайде. Трохи понад десять поетів плюс анонімні вірші.


Про що вони пишуть? Про що можуть писати веселі, бо молоді, й дотепні, бо вчені, люди? Це карнавальна збірка, у якій увесь світ довкола себе ці мандрівні шибайголови зображають догори дригом. Побут Європи в комічному дзеркалі передражнювання. Особливо в радянський час їх намагалися подавати як сатириків, які висміюють клір, та взагалі атеїстів, проте в їхніх текстах значно більше життєрадісного, ніж єхидного, і кожен голіард пам’ятає, що над ним є небо.


«Сповідь» Архіпіїти не взірець, але й точно не слова атеїста:
Й до корчми (це третій гріх) я керую кроки:
до вподоби місце це, хай і невисоке,
пив там, п’ю і питиму з пияками, поки
не почую янголів: «Вічний йому спокій!».
У корчмі ж я вмерти рад, не на пишнім ложі,
Лиш би келих побіч був, звісно, не порожній.
Радше тоді й янголи заспівають, може:
«Зглянсь на пияка того, змилостися, Боже!»

(Пер. з лат. А. Содомори)


У збірнику «Carmina Burana» – дві сотні з лишком пісень чи віршів про сенс і радощі життя, вбогість і розкоші тіла, тривоги й піднесення духу. Це пам’ятник мандрівникам на шляху до мудрості, які долали утлість цього світу силою слова та веселістю думки. Оригінал зберігають у Державній бібліотеці Мюнхена, але життєрадісні пісні вагантів досі витають Європою. Якщо подумати, то вони багато в чому відображають її сутність.

Джерело ілюстрацій – Світова електронна бібліотека.

Ростислав Семків

Попередні адвентові історії:
Трактат про сотворення світу
Про що молилася королева Бона?
Один із останніх рукописів Томи Кемпійського
Хроніки з зібрання Радзивілів
Бенедикціонал святого Етельвольда

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий