Щоб зростати в любові, щоб увійти у вимір, де любов не має меж, треба пригорнутися до Хреста і дозволити, аби Його любов наповнила наше серце.
Читання святого Євангелія від Йоана (13, 31-33а. 34-35)Коли Юда вийшов з горниці, Ісус говорить: «Нині прославлений Син Людський, і Бог прославлений в Ньому. Якщо Бог прославлений в Ньому, то і Бог прославить Його в собі, – і негайно прославить Його! Діти, ще трохи Я з вами. Нову заповідь даю вам: щоб ви любили один одного! Як Я полюбив вас, щоб і ви любили так один одного. З того дізнаються всі, що ви – Мої учні: коли любов матимете між собою»
Так само, як і минулої неділі, сьогоднішня Літургія пропонує до нашої уваги фрагмент Євангелія від Йоана, який стає більш зрозумілим, якщо читати його в ширшому контексті. Тож, слова Євангелія занурюють нас в опис Останньої вечері, зокрема жесту миття ніг. І ось тільки по тому Ісус починає говорити про свою славу/прославлення: "Нині прославлений Син Людський, і Бог прославлений в Ньому". Зауважує євангеліст, що Ісус починає говорити, "коли Юда вийшов з горниці". Це не просто уточнення, а невеличка підказка читачеві, аби висвітлити справжній сенс "слави", про яку тут ідеться. Слава Христа об’явиться уповні на Хресті, але вже зараз її звіщено в жесті миття ніг, у жесті служіння і любові. Навіть – а може й найбільш – в стосунку до Юди, який (і Ісус це знає) збирається Його зрадити. А разом з Юдою – в стосунку до кожного, хто не зможе залишитися Йому вірним. Тому що любов Бога – як це згодом об’явить таємниця Хреста – схиляється навіть перед тим, хто її не хоче приймати.
Має об’явитися Божа слава. Слава, зрозуміла не в рамках їїй усвідомлення світом, тобто як тріумф, успіх, визнання, а як виповнення волі Отця, як об’явлення Його любові всьому людству, як віддання власного життя заради інших. І ось з цієї слави зароджується заповідь оновленої любові: "Як Я полюбив вас, щоб і ви любили так один одного". Якщо стара заповідь наказувала любити ближнього, як себе самого, тепер Ісус пропонує нову "міру" – і це вже більше не наша здатність любити, лише Його. Він дає нам силу любові. Бо якщо ми і здатні любити – це тому, що Він перший нас полюбив. І щоб зростати в любові, щоб увійти у вимір, де любов не має меж, треба пригорнутися до Хреста і дозволити, аби Його любов наповнила наше серце.
Питання
Зрада доторкає серця кожного, не лише Юди. Які відчуття викликає у мене усвідомлення того, що любов Бога до мене залишається безмежною, незважаючи на мою невірність?
Чи я дозволяю Богу мене любити? Що мені заважає прийняти Його любов уповні?
Ірина Кладій
Літургія на кожен день, 7 липня, четвер
Схожі новини
