Різдво Папи Франциска: спогади і сучасність

Про це пише Vatican News.

Напередодні Христового Різдва на шпальтах італійських часописів «Repubblica» ти «La Stampa» побачило світ інтерв’ю з Папою Франциском. Спілкуючись у «Домі святої Марти» із журналістами Паоло Родарі та Доменіко Аґассо, Папа Франциск поділився думками про значення Різдва сьогодні і розповів про Різдво свого дитинства у Буенос-Айресі, про свої улюблені книжки та спорт, торкнувся питання бідних і хворих дітей, а також тих, які стали жертвами зловживань. Не забракло роздумів про майбутнє людства.

Різдво в родині

Зі своїх спогадів про Різдво в Аргентині Папа розповів, що в його родині його відзначали вранці 25 грудня в домівці дідуся й бабусі. Одного разу, згадує він, «ми прийшли, а бабуся ще робила каппеллетті (з італійської “капелюшки” – різновид виробів з тіста з начинкою, схожий до пельменів), робила їх вручну. Того ранку вона наробила їх 400! Ми були приголомшені! Там збиралася вся наша родини, дядьки й тітки та кузини».

Сьогодні Різдво для Папи Франциска завжди «є несподіванкою», адже йдеться про Господа, Який приходить до нас, а тому треба готуватися до цієї несподіванки, приготувавшись зустріти Бога. Святіший Отець зізнається, що дуже любить різдвяні пісні та колядки, бо вони «передають мир, надію, створюють атмосферу радості через Божого Сина, Який народжується, як і ми, на землі, народжується для нас».

Думки, що линуть до бідних і до дітей у лікарнях

За словами Папи, під час Різдва його думки линуть до бідних, які є подібними до Ісуса, Який народився вбогим. Також і до «всіх забутих, покинутих, останніх, особливо, до дітей, як зазнають зловживань чи поневолені». «У мене викликає бажання плакати та гнів, коли чую історії про беззахисних дорослих чи дітей, яких визискують», – сказав він, додаючи, що в його серці також є місце для дітей, які переживають Різдво в лікарнях. За його словами, перед обличчям їхніх страждань немає слів, можемо «лише вхопитися за віру». А батьків здорових дітей Папа закликає «не забувати про те, наскільки їм пощастило» та ще більше посвячуватися своїм дітям. Святіший Отець також висловив захоплення працею лікарів і медичного персоналу в лікарнях. «Часто, – зауважив він, – ми не здаємо собі справи з величності щоденної праці цих лікарів, медсестер і медбратів, санітарів, у той час, як повинні бути вдячними кожному з них».

Футбол і книжки

У контексті того, що кілька днів перед тим Папа відзначив своє 85-річчя, говорячи про спогади з дитинства не могло забракнути запитання про те, як тоді святкувалося його день народження. «Це було свято для всієї родини», – розповів Святіший Отець, згадуючи про те, що з цієї нагоди мама готувала «дуже густий гарячий шоколад». Щодо улюблених ігор з дитинства, він говорив про футбол, який грали на площі поблизу домівки разом з усіма дітьми мікрорайону. М’яч тоді був просто скручений з ганчір’я, «pelota de trapo», що став символом Аргентини тих часів. Але про себе Папа говорить, що не був надто вправним. «Я в ті часи стояв на воротах, де якось давав собі раду. Бути воротарем стало для мене великою школою життя. Воротар повинен бути готовим відповісти на загрозу, що може надійти з будь-якого боку», – зазначив він.

Юний Хорхе Берґольйо грав також і в баскетбол. У сім’ї, однак, високо цінувалося читання, зокрема, батько був «пристрасним читачем». Папа згадує про деякі книжки, що мали великий вплив на його формування, які допомогли йому зростати. Зокрема, це роман «Серце» Едмондо Де Амічіса, романи Хорхе Луїса Борґеса та Федора Достоєвського, поезія Фрідріха Гьольдерліна. Очевидно, не могло забракнути «Заручених» Алессандро Мадзоні чи «Божественної комедії» Данте, уривки з яких батько цитував по пам’яті. Мама ж переповідала дітям ліричні твори, прослухані по радіо та водила дітей до театру. За словами Святішого Отця, читання є «діалогом з книжкою, моментом близькості, яку тобі не можуть надати ні телебачення, ні таблет».

Ностальгія чи меланхолія?

Розмова з журналістами перейшла до сьогодення, й Папу Франциска запитали, чи він ностальгує за молодістю? Іноді, зізнається він, згадуючи про якісь приємні речі. Як от відзначення 16-річчя, яке в тогочасному аргентинському суспільстві вважалося входження в доросле життя, коли він, одягнувши штани дорослого покрою, прийшов до бабусі Марії та її зворушення, коли вона побачила його таким. Бабуся Роза «була більш стриманою, вона мало говорила, але все розуміла». Святіший Отець зізнається, що ностальгує саме за хвилинами, пережитими з дідусями й бабусями, однак «меланхолія мене не опановує», – додає він, пояснюючи: «Можливо, це через моє особисте формування, я не дозволяю на це. Можливо, це через те, що трохи успадкував характер від мами, яка завжди дивилася вперед». Щодо того, чиєї присутності йому найбільше не вистачає, Папа говорить про своїх братів, про яких, однак, завжди думає зі спокоєм, уявляючи, що вони «перебувають у мирі».

День, що розпочинається о 4-й годині ранку

На запитання про теперішній стан здоров’я, згадуючи про перенесену в липні операцію на кишківнику, Папа відповідає, що почувається добре, настільки, що вдалося здійснити кілька міжнародних подорожей, «і якщо Господь дозволить, то ще інші зроблю в 2022 році». За його словами, щоденний ритм не змінився. «Встаю завжди о 4 годині ранку і починаю молитися. А далі щоденні обов’язки та зустрічі. Після обіду дозволяю собі на коротку сієсту», – розповів він.

Солідарність – запорука майбутнього

Інтерв’ю завершилося поглядом на майбутнє людства, ураженого пандемією, конфліктами та поділами. За словами Папи, прийдешнє залежить від того, чи буде «будуватися або відбудовуватися разом». Бо врятуємося лише тоді, коли житимемо «загальним братерством». «Це, в свою чергу, означає, що міжнародна спільнота, Церква, починаючи від Папи, інституції, ті, на кому лежить політична та суспільна відповідальність, але також кожен окремий громадянин, зокрема в багатих країнах, не можуть і не повинні забувати про регіони та про слабших, уразливих і беззахисних людей, які стали жертвами байдужості та егоїзму», – сказав Святіший Отець, додаючи, що «молить Бога, аби під час цього Різдва Він приніс на землю більше великодушності та солідарності». «Сподіваюся, – підсумував він, – що Різдво зігріє серце страждаючих та відкриє та скріпить наші серця, щоби вони палали бажанням більше допомагати тим, які в потребі».