Босі кармеліти: річниця реформи Ордену та реколекції делегатури в Україні

Босі кармеліти з делегатури в Україні цього року мали можливість декілька днів, від 23 до 27 листопада, важливої для себе річниці провести у зосередженні – чернечих реколекціях, які були присвячені темі перших років існування босих кармелітів як нового Ордену.

Реколекціоністом був співбрат – отець Дамян Сохацький – настоятель монастиря в Кракові. Під час своїх виступів на конференціях він представив співбратам осіб, які стали предтечами великих відновителів Кармелю – святої Терези від Ісуса та святого Йоана від Хреста, а також деяких інших, які долучили до історії їхню спадщину.

А тепер спробую коротко викласти суть наших реколекцій.

Монаша, або чернеча, родина Кармелю сягає своїм корінням спільноти, яка оселилася на пагорбах благородного гористого півострова у Святій Землі. Основним харизматом, який об’єднав тих чоловіків, був пошук обличчя живого Бога відповідно до тих захоплень, які позначили досвід пророка Іллі. Брати у Кармелі хотіли бути як Ісус – який любить Отця і людей, є вбогий та триває, чуваючи (а не тільки промовляючи постулати) під час молитви.

Харизма, принесена монахами у Європу, з часом переживає занепад, втрачає своє сяйво водночас із здобуттям привілеїв та збільшенням вивільнення від бідності цілих спільнот. Однак Господь вірний своїм задумам.

Тому в чернечих структурах з’являються люди, яким не достатньо очолювати орден, але й прагнуть до очищення спільнот, щоб відновити життя харизматом. В історії Кармелю, ще до святої Терези від Ісуса, привертають увагу до себе дві постаті генеральних настоятелів. Перший - це блаженний Ян Сорет (1394-1471), якому завдячуємо надання церковних структур спільнотам жінок, що прагнули жити харизмою Кармелю – у часи його каденції був прийнятий Церквою жіночий Орден кармеліток. Блаженний Ян Сорет увійшов в історію Кармелю як успішний реформатор. Його реформа базувалася на добровільному погодженні братів цієї спільноти на відречення від винятків та привілеїв. Другим реформатором, життя якого збігалося вже з роками життя святої Терези, був Ніколас Одет (1481-1562). Основу відновлення Ордену він вбачав у літургійному відродженні.

У XVI ст. прийшов час протестантизму, який спонукав пастирів Церкви дати адекватну відповідь на цей історичний виклик. Тридентський собор поміж іншими сферами церковної реальності звернув увагу на монаше життя і визначив правила його відновлення. Згідно з ними реформаторське намагання відновлення орденів почали проявляти різні центри церковної, а також світської влади. Реформувати ордени, у тому числі Кармель, прагне сам Папа Римський, генеральний настоятель, а також набожний іспанський король Филип ІІ. У цей момент людські зусилля перетинаються з Божими задумами. Саме у той час сам Господь надихнув святу Терезу з Авілі до реформи, яка привнесла не тільки повернення до джерел, але й сама стала джерелом нового. За домовленістю і завдяки старанню святої Терези, двоє отців кармелітів Йоан від Хреста та Антоні від Ісуса, у першу неділю Адвенту, 28 листопада 1568 року, розпочинають у Дуруело - маленькій місцевості поміж Медіна дел Кампо та Саламанкою, життя за новою харизмою.

Ідеал, здається, зовсім такий самий, як на горі Кармель: наслідувати Ісуса, який любить Отця і людей, є вбогий і чуває під час молитви – розмови з Отцем. Однак враз з дуже швидким розповсюдженням та збільшенням кількості тих, які прагнуть ним жити, виявляється, що харизма має свої нові властивості. Вже не пустеля – а перебування поміж людьми, вже не ереміти, а безсумнівно, - монаша спільнота.

Перший провінціал, котрий очолював спільноти, які спочатку у вигляді окремої провінції відділилися від давнього кореня, Єронім Граціян був переконаний ще в одній властивості терезіанського харизмату, а саме: в прагненні проголошувати Ісуса в язичницьких країнах. За декілька років після смерті святої Реформаторки поміж найбільш яскравими особистостями босих кармелітів виник конфлікт. Єронім Граціян та Ніколас Дорія створили дві окремі візії терезіанського Кармелю. Візія першого була відкрита на євангелізацію, поширення спільнот у різних країнах Європи та так званого Нового Світу, та вірність записам святої Терези, особливо у формуванні босих кармеліток. Візія другого вказувала, що терезіанська реформа мала на меті повернення до стилю життя ереміцького, властивого для перших монахів на горі Кармель.

У суперечках колишніх наших братів бачимо відбиття конфліктів, які періодично з’являються поміж кармелітами, коли прагнуть до своєї ідентичності. Зважаючи на минулі події, в атмосфері реколекцій у нас наново з’явилося прагнення цього пошуку, а одночасно покірне прохання до Господа, щоб у набожних зусиллях у жодному разі не втратити братерського, взаємного прийняття, яке повинно перемогти будь-який конфлікт. Поза яскравими особистостями Граціяна та Дорії, начебто в тіні, знаходиться ще одна особа - святий Йоан від Хреста. Наш новий Генеральний настоятель на початку свого служіння, власне, на нього звернув увагу всім нам, босим кармелітам.

Ми дуже вдячні Господу за час реколекцій, за можливість бути разом і слухати ці конференції. Під час наших реколекційних молитв ми не забули про людей, яких Боже Провидіння дає нам у духовну опіку, а також про тих, які нас підтримують молитвою, прикладом, співпрацею та матеріально. Не бракувало в нашому реколекційному зосередженні благання про нові покликання. Почуваємось доброю родиною, тому не втрачаємо надії, що Господь нас примножить.

Отець Рафаїл Мишковський OCD