«Коли орган горить, він плаче як дитя». Історія органу Миколаївського костелу

Сам костел збудований на початку XX століття, у радянські часи тут були господарські споруди і він занепадав, а оригінальний орган знищили. Але в кінці 1970-х років тут розмістили Будинок органної і камерної музики.

Чим унікальний цей інструмент, як починалась його історія та який твір пролунав на ньому вперше?

BBC News Україна поговорила з заслуженою артисткою України, органісткою Ольгою Дмитренко, яка працювала у Будинку органної і камерної музики у Миколаївському костелі з часів його відкриття.


На відміну від інших музикантів, коли грає органіст, його майже не видно. Ми бачимо лише орган, неймовірно гарний інструмент, який повторює обриси храму.

Це - храм у храмі. Його звуки - диво, вони відштовхуються від купола й виникають наче самі по собі без участі людини.

Звучання труб органу підсилює весь простір храму або приміщення, де він стоїть, разом із людьми в ньому. Навіть те, як одягнені слухачі, впливає на акустику, якщо вони у легкому одязі, орган лунає одним чином, у зимовому - вже інакше.

У католицьких храмах орган зазвичай встановлюють під куполом або на хорах і його звуки линуть згори, наче це - голос Бога.

Перш ніж замовити орган, Арсеній Миколайович Котляревський, засновник і перший художній керівник тоді Республіканського будинку органної та камерної музики, попросив флейтистів та інших музикантів зіграти у різних частинах храму.

Найкраще музика лунала згори. Якби орган стояв на балконі, його звучання було би багатшим і яскравішим.

Але це були часи, коли навіть слово "Господи" у назві хоралів намагалися не вимовляти. А тому й елемент дива, притаманний органу, також намагалися усунути.

Глядачі мали бачити, як виходить артист, як він сідає за інструмент, відтворює нотний текст, і орган звучить. Саме тому орган й встановили на сцені (на місці вівтаря), а не нагорі.

Старий орган костелу святого Миколая, який стояв на хорах, не вцілив, від нього нічого не залишилося.

Але чому попри антирелігійну пропаганду орган все ж таки вирішили встановити у храмі?

Орган і костел мають і духовний зв'язок, й акустичний. Орган лунає у храмі набагато краще, ніж в інших приміщеннях. А звуки органу - це дійсно божественний голос. Коли він грає ніжно, це - наче вселенська туга, а коли гучноголосо - ніби провіщає катастрофу.

Костел без органу - порожній, а орган без оздоблення католицького костелу - просто музейний експонат. Арсеній Миколайович Котляревський це чудово розумів.

Встигнути до Олімпіади

Будинок органної і камерної музики планували відкрити до Літніх Олімпійських ігор 1980 року. Але не встигли й відкрили до XXVI з'їзду партії у лютому 1981-го.

Приміщення храму потребувало значної реставрації. Зведений під керівництвом Владислава Городецького римсько-католицький костел освятили у 1909 році, а вже з 1917-го його зачинили.

У 1930-ті роки його використовували під склади, а потім у ньому був розташований Київський обласний архів.


Архів сирів і горів - будівля костелу завжди страждала від близькості ґрунтових вод.

Коли перед початком реставрації ми увійшли всередину, костел був захаращений і чорний від плісняви.

У нижній частині храму велися розкопки, де виявили фігуру архангела Гавриїла, встановлену потім на балконі над входом храму.

Котляревський багато вивчав архівні матеріали, щоб відновити костел у його первісному вигляді.

Орган замовили у відомого тоді виробника - чеської фірми Rieger-Kloss, більшість органів тоді замовляли або у них, або в німецькій компанії Sauer.

Поява органу у Київському костелі стала своєрідним відродженням органобудівництва на наших землях і незабаром органи Rieger-Kloss з'явилися у багатьох містах України.

Саме встановлення органу - це окрема дивовижна історія. Спочатку представники фірми зустрічаються із замовником - керівником концертної зали.

Вони оглядають приміщення, топають, плескають - тобто вивчають його акустику й вирішують, якого розміру буде інструмент, скільки в ньому буде труб, які будуть регістри, тембри.

Потім вони повертаються до себе й виробляють усі деталі органу. Вони збирають його, щоби випробувати звучання, а потім знову розбирають. Орган транспортують у величезних фурах.


І ось нарешті він прибув до Києва з тодішньої Чехословаччини. Але майстри дуже здивувалися, коли побачили стан костелу. Вони не звикли працювати у бруді та пилу, а тут реставрація йде повним ходом.

Робітники, які займалися відновленням храму, журилися, що грибок нікуди не дінеться, його треба витравити, будівлю добре провітрити і лише потім проводити ремонтні роботи. Але часу на це не було, з відкриттям поспішали.

Органних майстрів ледь умовили залишитися. Орган закрили захисною плівкою - у першій половині дня працювали реставратори, а потім починали свою роботу органні майстри.

Їх була зовсім невеличка команда, але кожен відповідав за свою частину - хтось за столярку, хтось за труби, а хтось за електрику.
Коли причиною пожежі назвали коротке замикання всередині органу, багато хто здивувався.

Так, орган - дійсно духовий інструмент, тобто у ньому звучить повітря, але повітря у труби подає величезний мотор (раніше це робили вручну за допомогою міхів).

І храм ожив

Я впевнена, що у діючих храмах повинні проходити концерти духовної музики. На Заході органні концерти і фестивалі проводять у католицьких і лютеранських храмах.

Коли у Миколаївському костелі заграв орган, храм ожив. Я пам'ятаю, як зимовим вечором його вікна засвітилися, падав сніг і люди поспішали до костелу послухати музику.

Одним із перших творів, виконаних на органі у костелі Святого Миколая, була "Ода музиці" української композиторки Лесі Дичко.

Створення органу - не фабричне, не конвеєрне виробництво, а тому кожен інструмент - унікальний, як живий організм.


Орган потребує регулярного й складного догляду. Це тонкий інструмент, якому потрібна турбота й підтримка.

Я грала й була знайома з багатьма органами в Україні та Європі, встановленими й у костелах, й у концертних залах.

Мушу сказати, що у концертних залах за інструментом зазвичай краще доглядають, адже там є спеціально навчена для цього людина, а в українських костелах, на превеликий жаль, органи часто у занедбаному стані.

Є різні органи, на одних виконують переважно твори бароко, на інших - композиторів-романтиків, у них дещо інший набір голосів, більш вишуканий тембр.

Орган у Миколаївському костелі мав 55 регістрів, на ньому гарно звучав і Бах, і романтики, й сучасні твори.

У 2001 році його голос пролунав для Папи Йоана Павла II під час візиту до Києва.

Костел переживав важкі часи у 1990-ті. Тоді змінилося керівництво Будинку органної музики, прийшли люди досить далекі від мистецтва.

У нижній частині храму зробили бар, де грала "легка музичка", й відкрили відеосалон з бойовиками й трилерами.

Наразі активно збирають гроші для відновлення костелу, але чи підуть вони й на новий орган?

Самому храму пожежа не завдала дуже великої шкоди. Насправді він вже страждав значно більше, від метро, від сирості й грибку, він давно потребував серйозного ремонту.

Цікаво, що сам вівтар, престол, уцілів, навіть тканина на ньому не згоріла. А орган - це жахливе видовище. Він не підлягає реставрації.

Комусь здається, що можливо це Бог поставив крапку, і тепер почнеться нове життя. А може це зовсім і не крапка, а маленька кома, й Бог дивиться на те, що буде далі, що робитимуть чиновники, артисти, парафіяни, священики. Чи вчинять люди гідно?

Мене іноді запитують, що важливіше - орган і музика чи богослужіння, проповідь. Так не можна ставити питання. Орган і костел - це єдиний організм.


Я була у костелі після пожежі. Враження - дуже важкі, я не могла спати після цього. Цей орган - моя молодість, він як живий.

Якось Арсеній Миколайович згадував часи, коли боролися з церквою і палили органи. Він сказав тоді, що органи плакали як діти. Повітря потрапляє у труби і видає звук, що нагадує дитячий плач.

Але він ніяк не міг передбачити, що орган Будинку органної та камерної музики, його випестуване дитя, зазнає такої ж долі.

Джерело: BBC News Ukraine