Антонін П’єроцці (1389–1459) народився у Флоренції.
1405 року вступив до Ордену Проповідників, куди його прийняв блаженний Йоан Домінічі. Новіціат пройшов у Кортоні, подальшу формацію – у новоутвореному реформованому конвенті у Ф’єзоле, а 1413 року отримав священицькі свячення. Терпіння й молитви Антоніна були винагороджені: хоча спершу його не хотіли брати до ордену, тепер він виконував обов’язки настоятеля в Кортоні, Ф’єзоле й Неаполі. У цих монастирях він запроваджував реформаційні ухвали, був розсудливий і мудрий у постановах. Також головував у римському храмі Санта Марія Сопра Мінерва, де помістив реліквії святої Катерини Сієнської в коштовний саркофаг. Деякий час викладав канонічне право. Коли у Флоренції заснували нову спільноту, поїхав туди як настоятель. Опікувався побудовою монастиря святого Марка, який Фра Анджеліко оздобив фресками. Піклувався про здоровий чернечий дух, що впливало й на мешканців довколишніх теренів, дбав про розвиток молоді, задля чого бібліотеку святого Марка зробив доступною для студентів. Її вважають першою публічною бібліотекою в Європі.
1437 році Антонін був призначений генеральним вікарієм реформованих монастирів. 1438 року взяв участь у роботі Флорентійського Собору, де його за розважливість і спроможність розв’язувати складні питання прозвали «Радником». Папа Євгеній IV 1446 року підніс його до гідності архіпастиря Флоренції, проте йому довелося змусити Антоніна погодитися на цю позицію. Майбутній святий був милосердним архієпископом, особливо піклувався про бідних, для яких сформував братство «Благодійників святого Мартина». Був чудовим проповідником, катехизатором, багато зробив для розвитку Третього домініканського ордену, піклувався про моральний рівень духовенства. Попри цілковиту відданість служінню, любив клаузуру й завжди носив у кишені ключ від келії, сподіваючись повернутися в монастир. Залишив після себе твори з канонічного права, аскетичної й моральної теології, найвідоміший серед яких – «Summa moralis».
Антонін був канонізований 1523 року. Його тіло нетлінне.
Зображають святого в домініканському вбранні, з паллієм і пасторалом.
Уклала Юлія Бойко
25 вересня Церква згадує блаженного Владислава з Гельнюва, покровителя Варшави
Мартин Ян (1440–1505) походив із убогої міщанської родини. Закінчив парафіяльну школу, 1462 року вступив у Краківську академію, однак за кілька місяців покинув навчання та приєднався до бернардинів, узявши ім’я Владислав.
23 вересня – довільний спомин святих Захарія та Єлизавети, батьків Йоана Хрестителя
24 вересня Церква згадує святого Герарда Угорського, покровителя вчителів
Святі дня
23 вересня – обов’язковий спомин святого Піо з П’єтрельчини, покровителя підлітків
Франческо Форджоне (1887–1968) народився в П’єтрельчині (Італія), у побожній сім’ї бідних землеробів. Уперше отримав видіння Ісуса у п’ять років і твердо вирішив присвятити себе Господу. Дитиною тяжко працював, допомагаючи родині, практикував умертвлення й багато молився. 1903 року долучився до капуцинів у Морконе, взявши ім’я Піо.
Схожі новини
