Сестра Ліджі Пайяпілі SJSM: "Читай Святе Письмо! Там написано і про тебе, і про мене"

Слава Ісусу Христу! Вітаю вас, сестро Ліджі. Дякую, що ви погодилися на це інтерв’ю. Хотіла би поговорити з вами сьогодні про Біблію, про те, чим є для вас Слово Боже.

Слава навіки! Мені дуже приємно, що ти запропонувала інтерв’ю саме на цю тему. Часто у мене беруть інтерв’ю і запитують про мене, про моє життя. А ти хочеш говорити про Біблію, про Слово Боже. Це для мене велика радість!

Ви народилися в Індії в багатодітній сім’ї. Чи у вашій сім’ї була традиція читати Слово Боже? Хто вас навчив читати Біблію?

Відколи себе пам’ятаю, в нашій сім’ї щодня читали Слово Боже. Спочатку мама сама читала Слово Боже. Потім вона поділила читання по днях між дітьми – один день я читала, потім брат, тоді сестра. Кожен з нас очікував своєї черги. Практику щоденного читання Біблії в нашій сім’ї запровадила саме мама. Від неї я навчилася читати Слово Боже. Вона дуже любить Біблію. Зараз їй 86 років і вона продовжує щодня читати Слово Боже.

Чи можете ви пригадати, коли почали читати Біблію особисто, тобто, не лише під час спільної молитви сім’ї?

Коли мені було приблизно 13-14 років у нашій парафії відбувалися реколекції для дітей. Ведучі реколекцій розповіли нам, що читати Біблію потрібно не лише вдома разом з іншими членами родини, а й особисто, під час своєї приватної молитви. Мама навчила мене щодня, перед тим, як іти до школи, читати хоча б маленький уривок із Писання. Отже, я кожного ранку читала Біблію і бігла в школу.

Як, на вашу думку, чому важливо читати Біблію? Чим зараз для вас є Слово Боже?

Якщо ми себе називаємо християнами, то як можемо жити без Божого Слова? Пригадаймо собі, коли сатана спокушував Ісуса в пустелі, намовляючи Його перетворити камінь на хліб, Ісус відповів: «Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих» (Мт. 4:4). Як християнин може жити без Слова Божого? Християнин – це той, хто наслідує Христа. Якщо я маю Його наслідувати, я повинна знати, як Він жив. Звідки ми знаємо, як жив Ісус? Живучи багато років в Україні, я помітила, яку велику пошану мають українці до хліба. Біблія – духовний хліб. Духовна їжа має бути також дуже важливою.

Я знаю, що ваше покликання було пов’язане зі Словом Божим. Чи могли би ви трохи більше про це розповісти?

Коли моя сестра вступила до монастиря, я хотіла її наслідувати. Це було таке дитяче бажання. Але пізніше Бог торкнувся мого серця через слова з Книги пророка Ісаї: «Тоді почув я голос Господній, що говорив: «Кого б мені послати? Хто нам піде?», – і далі там є продовження-відповідь, – «І сказав я: «Ось я, пошли мене!» (Іс. 6:8). Коли я прочитала ці слова, то теж сказала Богу: «Ось я, Господи. Якщо Ти хочеш – то можеш мене теж послати». Думаю, для мене це був перший досвід, коли Слово Боже доторкнулося мого особистого життя.

Був ще один важливий момент, пов’язаний зі Словом Божим, на початку моєї дороги покликання. Це було на початку моєї формації в постулаті. Наш монастир був невеликий і для постуланток була відведена лише одна кімната. Крім мене в постулаті було ще 11 дівчат, тобто разом нас було 12. Нас поділили по 6 – 6 спали в кімнаті, а 6 в каплиці. Мене розподілили в каплицю. Я була дуже рада ночувати в каплиці, так близько до Пресвятих Дарів. Часом відчувала себе, як пророк Самуїл, який ночував у храмі Божому. У каплиці на стіні висіло зображення Обличчя Ісуса Розп’ятого, з якого стікала кров у чашу. Якось уночі я прокинулася, подивилася на цей образ і відчула, як Ісус говорить «Прагну». Я пригадала це слово з Біблії, яке промовив Ісус, коли Його розіп’яли. Я почала роздумувати над ним. І зрозуміла, що, мабуть, Він не хотів води, Він прагнув спасіння людських душ. Вже згодом я прочитала історію Матері Терези. Вона теж почула, як Ісус говорить «Прагну». Раніше я цього не знала. Після тієї ночі в каплиці я намагалася більше молитися і жертвувати в намірі навернення тих, які помирають, а також за душі в чистилищі.

Чи можете поділитися ще якимись словами зі Святого Письма, які вас особисто сильно торкнулися?

Думаю, багато людей чули мою історію. Коли я була хвора, прикута до ліжка, я чула голос Божий. Я раніше розповідала, що не хотіла бути в Україні і раділа, що повертаюся до Індії. Я сказала Богу: «Якщо це Твій голос, то зціли мене – і я повернуся в Україну». Тоді Бог промовляв до мене. Також у цей час мені пригадалися слова апостола Павла: «Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані?» (Рим. 10:14-15). Ці слова мене дуже торкнули і заохотили повернутися в Україну.

Як відбувається читання Слова Божого у вашій монашій спільноті зараз? Чи ви читаєте Біблію разом, чи кожна сестра окремо?

У монастирі ми щодня практикуємо роздуми над Святим Письмом (біблійну медитацію). Вранці збираємося всією спільнотою в каплиці. Сестри по черзі (є чергування – кожного тижня інша сестра) вголос читають уривок з Біблії, який Церква пропонує на цей день. Після прочитання сестра веде молитву-роздуми, подаючи певні свої думки та коментарі до прочитаного. Така молитва триває приблизно 30-40 хвилин. Крім цього, раз у тиждень ввечері ми збираємося разом на ділення Словом Божим. Під час таких зустрічей ми два рази вголос читаємо уривок з Євангелія, який має бути наступного дня на Літургії, потім молимося і кожна сестра ділиться тим, що Господь промовляє до неї через це слово. Крім цього, щодня ввечері перед сном сестри мають особисте читання – читають Євангеліє з Літургії на наступний день.

Які поради ви могли би дати про читання Святого Письма в сім’ї?

Коли до нас у монастир на молитву приїжджають люди, я їм говорю, що Слово Боже є живим і діяльним. Я запитую їх, які слова частіше звучать у наших домах? Добрі слова, слова благословення, підбадьорення, чи в наших домах більше криків, сварок, матюків? Які слова звучать у нашому домі, так ми і живемо. Чи є в нас в домі мир, спокій, чи проблеми, сварки? У наших домах не вистарчає Слова Божого. Я раджу щодня читати Біблію. Найкраще читати вголос – проголошувати Слово Боже. Не можна читати як-небудь. Треба читати з великою повагою.

Недавно в Церкві було читання з Євангелія, в якому розповідалося, що Ісус зайшов у синагогу і йому дали прочитати читання з книги пророка Ісаї: «Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий» (Лк. 4:18-19). Коли Він прочитав, то сказав: «Сьогодні збулось це писання у вухах ваших» (Лк. 4:21). Коли я чула ці слова, то задумалася, звідки Ісус знав, що ці слова є про Нього? Тоді до мене прийшла така думка: ми всі – Божі діти. Але як часто люди бувають засмучені, розчаровані – навіть богопосвячені особи. Люди не знають для чого ми є в цьому світі, в чому сенс життя. Вони розгублені. А тут Ісус бере Писання, читає і каже: «Це про мене». Ми теж Божі діти! Про мене і про тебе теж написано в Біблії. Що я маю робити, як жити, для чого Бог мене створив, який Його план? Про це все написано в Біблії. Але ми цього не знаємо. Ми хочемо самі щось придумати.

Читай Святе Письмо! Там написано і про тебе, і про мене. Якщо ти будеш читати, знайдеш, що Бог говорить про тебе. Якщо будеш жити так, як там написано, то будеш задоволеним. Слово Боже допоможе тобі знайти твоє покликання. Читаючи його, ти відкриєш, у чому сенс твого життя, для чого ти існуєш у цьому світі. Слово Боже є живим. Воно скероване не лише до біблійних героїв, але й до мене. Коли я читаю Слово, то знаю – це Бог зараз говорить до мене. Коли ми читаємо, що Бог когось зцілив Своїм Словом, то маємо знати, що сьогодні через Своє Слово він може зцілити мене. Слова Ісуса і тоді, і тепер – однаково сильні. Через Своє Слово Бог може зцілити і мою душу, і тіло.

Пам’ятаєте, що сказав Петро, коли Ісус запитав учнів, чи вони хочуть відійти від нього, як інші? Петро сказав: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе – слова життя вічного!» (Йо. 6:68).

Я завжди питаю людей, чи вони мають у домі Біблію. Я раджу тримати Біблію не між іншими книгами, а окремо і відкритою. У церкві чи в каплиці є кивот, де зберігаються Пресвяті Дари. Вдома ми не можемо мати кивот. Але можемо зробити спеціальне місце для Святого Письма – спеціальна поличка, тумбочка чи стіл. Якщо у нашому домі буде місце для Бога і Його Слова, то Його благодать буде наповнювати наш дім!

Розмовляла Лідія Москаль

Джерело: Біблійна школа "Апостол"