Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » #Зробицебонеділя №74 – Чи треба боятися Бога?
15:01 Неділя 0 92
18-10-2020, 15:01

#Зробицебонеділя №74 – Чи треба боятися Бога?

На скільки сильним є Бог? Чи треба Його боятися? Катехизм Католицької Церкви говорить, що першим завдання людини – це знати Бога і Його прославляти. А чи треба мати страх перед Богом?
На фото – розпис стіни “Друге пришестя Христа”, що знаходиться  у Каплиці мучеників, що загинули під час Радянських переслідувань. Каплиця знаходиться на Гречанах (Хмельницький, прафія святої Анни). Сьогоднішній псалом згадує, що Господь, який створив Всесвіт, повернеться знову на землю. Так само у молитві “Вірую” визнаємо “… прийде судити живих і померлих”. Тож чи варто боятися цього?

Запрошуємо до читання Біблії та медитації. Розважання підготувала с. Марія Марта SSpS у стилі Lectio Divina, що в перекладі з латинської означає “Боже читання”.

4 кроки методу Lectio Divina
Lectio – “Про що говорить текст?” прочитай і намагайся зрозуміти, про що цей текст, про кого йде мова, де відбувається дія, що говорять дійові особи, і т.д.
Meditato – Роздуми над текстом, медитація. “Що через цей текст Бог говорить конкретно до мене?”
Oratio – “Яка моя відповідь Господу на Його слова?”
Contemplatio – споглядання. Просто будь у присутності Бога, Який себе об’являє.      
                
ПСАЛОМ 96
Lectio

Господи, Святий Духу, прийди в моє серце на час цієї молитви, вірую, що Ти є тут і мене просвітиш, що це Ти Сам даєш мені натхненні та бажання молитися, будь зі мною, Святий Духу, та покажи мені Отця і Сина. Амінь.

Псалм 96
1. Співайте Господеві нову пісню, співайте Господеві, уся земле!
2 Співайте Господеві, благословіть його ім’я; звіщайте день-у-день його спасіння.
3. Повідайте між племенами його славу, між усіма народами його діла предивні.
4. Бо Господь великий і вельми достойний слави, страшний над усіма богами.
5. Бо всі боги поган – кумири, Господь же створив небо.
6. Велич і краса перед обличчям у нього, сила й слава в його святині.
7. Воздайте Господеві, сім’ї народів, воздайте Господеві славу й силу.
8. Воздайте Господеві славу його імени: принесіть дари й увійдіть у його двори.
9. Вклонітеся Господеві у пишних шатах тремтіть перед ним, уся земле!
10. Скажіть між народами: «Господь царює!» Світ стоїть твердо, не похитнеться Він судить народи справедливо.
11. Радується небо, і земля хай веселиться, нехай заграє море і його повнота.
12. Поле й усе що на ньому, хай веселяться; тоді всі дерева в діброві радісно співатимуть
13. перед Господом; бо він приходить, приходить він судити землю і судитиме по справедливості всесвіт, і по своїй вірності народи.
Цей псалом Давида є одним з тих, які євреї використовували  під час перенесення Ковчегу Завіту до Єрусалиму (1  Книга Хронік 16, 23-33). Він належить до групи царських псалмів (інші псалми: 47, 93, 97-99). Псалмист оспівує в ньому царювання Бога, але об’являє Його також як Сотворителя, Володаря і Суддю (вірші 5 і 13).

Підчас лекціо можемо звернути увагу на численні дієслова. Вони показують, як ми повинні віддавати славу Богу: співайте, благословіть, звіщайте, повідайте, воздайте, вклонітеся, скажіть між народами. Всі ці дієслова скеровані до людини, дії якої мають одну ціль – віддати славу Господу в усьому, чим вона живе, що робить, що говорить. Роблячи це, людина виконує своє одвічне покликання і «світ не похитнеться». Іншими словами, коли людина живе згідно Божої волі, вона впроваджує в цей світ гармонію і мир.

Коли людина відкидає волю Бога, вона не віддає Йому слави, а поклоняється кумирам (вірш 5). Деякі переклади замість слова «кумири» пишуть – «біси». Якщо людина не віддає честі Богу, вона віддає честь злому. Людина завжди піддана впливу духовного світу. На неї постійно діють духи – добрі або злі (св. Ігнатій Лойола). Вона слухається або Бога, або сатани. Тому так важливими в її житті є молитва, Слово Боже і святі Таїнства. Вони дають світло і силу, знання як жити і що вибирати.

Псалом розпочинається закликом, щоб співати Богу нову пісню. Її може співати тільки нова людина, та, яка відновлена тілом і духом. В другому  посланні до Кормнтян 5, 17 читаємо: «…коли хтось у Христі, той нове створіння…» а в листі до Ефесян 4, 23-24: «відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу у справедливості й у святості правди».

Про що говорить нова пісня нової людини?
Закликає віддавати хвалу Богу між племенами (інший переклад – між язичниками) та між усіма народами. Й не обов’язково виїжджати в місійні країни. Першими, кому ми повинні свідчити Господа, є наші близькі, люди, серед яких живемо. Посеред нас багато язичників, які є навіть похрещені,проте духовно не формуються, не зростають у вірі, не приступають до Святих Таїнств. Часто місце живої віри займає прив’язаність до певних традицій, які самі в собі дуже цінні, але цього замало, якщо вони не наповнені змістом.
Як ми повинні “сповіщати” Господа?

«Проголошувати Його спасіння» (в. 2) – тобто правду про те, що кожна людина є улюбленим Божим дитям, що Ісус заплатив за кожного найвищу ціну – ціну Своєї Крові, що життя не обмежується тільки до того, що видиме на землі і що ми призначені до вічного, щасливого життя з Богом. А життя на землі в прославі Бога є вже смакуванням тієї радості, яка буде нашою участю на всю вічність.
Другим способом прослави Господа є проголошування Його чудес (в. 3). В житті віруючої людини ніщо не буває випадковим, вона вміє завжди розпізнавати Божу присутність. Бачить чуда, які Бог здійснює в її житті а серце такої людини наповнене вдячністю. Тих чудес вона не хоче приховати тільки для себе, але має потребу ділитися з іншими. Вона хоче, щоб щастя, яке переживає сама, стало участю всіх, які її оточують. І в такий спосіб хвала Божа спонтанно випливає з її серця і розливається на все, чим вона живе і на всіх, з ким має відносини. Така людина нічого не затримує для себе, а все віддає Господу і від Нього отримує в сто разів більше (в. 7-8). Силу до такої прослави, можна черпати з постійного споглядання Бога у храмі свого серця (в.9).
Яким є Господь, котрому поклоняється людина?

Він великий і вельми достойний слави (в. 4а)
повний величі і краси (в. 6а)
сповнений сили і слави (в.6б)
Прихід Такого Царя не лякає, коли людина має з Ним близькі відносини і знає Його як праведного і справедливого. З Таким Царем вона вчилася будувати земні відносини і з Таким з’єднається на всю вічність. Людина з радістю чекає  Його приходу, цієї радості псалмист бажає усьому створінню, підкреслюючи це аж 4 рази (в.11-12):
радується небо
хай веселиться земля
хай веселиться поле і усе, що на ньому
радісно співатимуть всі дерева в діброві

А в кого прихід Господа викликає страх і тремтіння, хто боїться Його справедливого суду?
У людей, які поклоняються ідолам, які прив’язали свої серця до цього світу. Проте ідоли не завжди мають страшний вигляд. Привязаності – це все те, що займає центральне місце в моїх думках, почуттях, прагненнях. Це може бути само в собі щось добре, наприклад, близькі люди, вміння, навчання, праця … (і т. д.). Проте вони займають місце, яке належить самому Богу. Як сказав св. Августин: «Якщо Бог на першому місці, то все інше є на своєму місці».

Meditatio
Вслухаюся в прагнення свого серця. Ключові слова псалма закликають до радісної прослави Бога. Наскільки це Слово доторкається мене? Чи прослава займає щораз більше місця в моєму серці у щоденному житті – в молитві, спілкуванні з людьми, праці, під час їди,  коли йду вулицею і коли засинаю?
Чи супроводжує мене свідомість близької присутності Господа?
Які почуття викликає в мені думка про другий прихід Ісуса на землю? Чи чекаю на нього з радістю? Або це викликає в мені страх і тремтіння?
Порозмовляю про це з Ним як з найкращим Другом. 

Oratio
Попрошу Святого Духа, щоб співав усередині мене «нову пісню» на честь Господа. Хочу прославляти Бога за чудеса, які Він вчинив у моєму житті.
Буду просити, про благодать віддавати Йому все те, до чого я є прив’язаний, що займає велику частину серця, що не дозволяє Богу повністю царювати в моєму житті.
Якщо бачу, що не приймаю заклику до радості з усім створінням і часто дозволяю смуткові охопити мене, то буду просити Святого Духа про дар радості. Хочу відректися від фальшивого образу Бога Сотворителя, Царя і Судді, який сформувався в мені через отримані зранення. Дозволю Святому Духові переконувати мене в любові Отця.
Якщо нерозумні створіння: небеса, земля, поля, ліси можуть радіти, то наскільки більше людина, створена на подобу Бога!

Contemplatio
Хочу розпізнати і споглядати в своєму серці Ісуса – Того, який прийшов об’явити мені Отця:
Він – Сотворитель неба і землі, став маленьким, слабким дитям
Він – Цар Всесвіту, замість трону прийняв дерево хреста
Він – справедливий Суддя, який в кінці часів буде судити живих і мертвих, умивав ноги тим, хто мав Його зрадити і відректися.
Такий є наш Бог і це великий привілей служити такому Царю і прославляти Його.

Джерело: Сестри Служниці Святого Духа (SSpS)
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.