Папа: Покликання Церкви – досягати географічні та екзистенційні периферії

Про це пише Vatican News.

Церква покликана виходити на географічні та екзистенційні периферії людства, відкриваючи двері для всіх, оскільки Добра Новина не є зарезервованою лише для вибраних. Єдиною умовою для кожного, натомість, залишається співпрацювати з Божим милосердям. Такими думками поділився Папа Франциск, коментуючи перед молитвою «Ангел Господній» у неділю, 11 жовтня 2020 року, Ісусову притчу про царя, який приготував весільний бенкет для свого сина.

Бог наполегливий навіть коли відкинений

За словами Глави Католицької Церкви, цією притчею Христос накреслює задум Бога щодо людства: цар, який приготував бенкет, є «образом небесного Отця, Який приготував для всього людства чудесне свято любові та спільності навколо Свого Єдинородного Сина». Двічі цар посилав слуг, аби покликати запрошених, але ті відмовилися, мовляв, мають інші важливі заняття.

«Дуже часто ми ставимо наші інтереси та матеріальні речі понад Господа, Який нас кличе», – сказав Святіший Отець, вказуючи на те, що цар не бажає, аби бенкетний зал залишався порожнім, бо прагне ділитися скарбами свого царства. Тому каже слугам: «Йдіть на роздоріжжя і, кого тільки зустрінете, кличте на весілля». Саме так, за словами Папи, поводиться Бог: «коли Його відкидають, Він не здається», але повторює Своє запрошення, призиваючи всіх, хто перебуває на роздоріжжях, «нікого не виключаючи».

Покликані на периферії

Наступник святого Петра звернув увагу на те, що грецьке слово, яке в цьому тексті використовує святий Матей, позначає кінець дороги, тобто, те місце, де закінчується міська дорога та розпочинаються стежки, що ведуть до місцевостей, де «життя є нестабільним». Саме до людей цих «роздоріжь» цар посилає слуг з упевненістю в тому, «що знайде людей, готових сісти за святковий стіл». Це вказує на те, що й «Церква покликана досягати сучасних роздоріжь, тобто, географічних й екзистенційних периферій людства», де знайшли притулок «обідранці без надії».

«Йдеться про те, щоб не вдовольнятися зручними й звичними способами євангелізації та свідчення милосердної любові, але щоб відчиняти двері наших сердець і наших спільнот для всіх, бо Євангеліє не застережене для незначної кількості вибраних. Також і тих, які на узбіччях, навіть тих, кого суспільство відкинуло та зневажає, Бог вважає гідними Своєї любові», – пояснив Папа, додаючи, що Божий бенкет відкритий і для праведних і для грішних, для добрих і злих, розумних і недалеких.

Єдина умова

Однак, як зазначив далі Святіший Отець, Бог ставить єдину умову: у притчі розповідається, що коли світлиця наповнилася, цар, прийшовши привітати гостей, побачив одного, що не мав весільного одягу. Йдеться про накидку, яку кожен запрошений отримував при вході як дарунок. Цей же, відкинувши безкорисливий дар, сам себе виключив зі збору: прийнявши запрошення, «згодом вирішив, що це нічого не значить для нього», він не мав жодного бажання змінюватися.

«Весільний одяг, ця подарована накидка, символізує милосердя, яке Бог безкорисливо нам дарує, благодать… Боже запрошення, те, що Бог запрошує тебе на свято – це благодать. Без благодаті неможливо ступити й кроку в християнському житті. Все є благодаттю. Ми не можемо Не вистачить прийняти запрошення іти за Господом, потрібно бути готовими до шляху навернення, яке перемінює серце. Одяг милосердя, який Бог неустанно нам пропонує, є безкорисливим даром Його любові, є благодаттю. Він вимагає, аби його прийняти з радістю та захопленням», – пояснив Папа, побажавши: «Нехай же Пресвята Марія допоможе нам наслідувати слуг з євангельської притчі у тому, щоб виходити із наших схем і вузького бачення, звіщаючи всім, що Господь запрошує нас на Свій бенкет, аби подарувати спасенну благодать, щоб зробити нам подарунок».