З Марією за руку: молитва, що вливає впевненість та спокій

Слава Ісусу Христу! Вперше я познайомився та досвідчив святий Розарій на францисканських реколекціях у 1998 році, коли священник на початку Розарієвих богослужінь, розказував про цю молитву та заохочував взяти до рук розарій.

У ті часи, як і більшість дітей та молоді, мені не сподобався цей вид молитви, здавався він нудним та тяжким. До кінця п’ятнадцятиденних реколекції, коли ми пізнавали цей вид молитви, я крок за кроком пізнавав молитву Розарію більше та глибше. Але після реколецій ця молитва не виходила з моїх думок та заохочувала брати до рук розарій і молитися, принаймні десяток через день. Розарій давав мені велику силу у вірі, вирішувати життєві труднощі, у навчанні коли не міг нічого зрозуміти, а також у великому дарі покликання, де Бог дає мені обрати дорогу, до священицького або подружнього життя. Час від часу, силу цієї молитви відчув більше, більше та більше. Та найбільший досвід який мені пригадується, я пізнав будучи вже у семінарії, до якої Марія мене привела. Коли Вона більше показала мені дорогу до священства, я задумувався над двома дорогами, до дієцезії чи до Ордену Братів Менших.

На сьогодні можна сказати, що це велика сила молитви, через яку ми можемо вирішувати різні труднощі та проблеми. І коли приходять якісь важкі та незрозумілі моменти, я беру до рук розарій, стаю на коліна, або їдучі у далеку дорогу до парафії, або гуляючи на природі, з вірою у ЇЇ заступництво перед Богом, випрошую про розуміння та підтримку. Ця молитва завжди вливала в моє серце впевненість та спокій. До сьогодні дуже люблю молитву Розарію.

Люблю роздумувати над земним життям Ісуса та Марії, згадую людей, котрі просять про молитву, переживають подібні життєві ситуації, свої труднощі та інших осіб, і віддаю все Господу, щоб зглянувся та допоміг, згідно зі своєю волею.

О. Дмитро Ковальчук, парафії Непорочного Серця Діви Марій, у місті Таврійськ, Херсонської області, Одесько-Сімферопольська дієцезія.