Стати тим, хто сприяє зустрічі сердець із Господом. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 16 жовтня 2019 року

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

У мандрівці Євангелія світом, про яку розповідає святий Лука в Діяннях апостолів, найвища Божа креативність проявляється доволі несподівано. Господь хоче, щоб Його діти відмовилися від будь-яких спроб «приватизувати» спасіння, щоб вони сприйняли його всезагальність. Мета – у цьому: подолати спроби «приватизації» та сприйняти універсальність спасіння, адже Бог хоче спасти всіх. Ті, хто наново народився з води й Духа, тобто охрещені, покликані вийти за межі власного «я» й відкритися до інших, жити з ними як з ближніми – у єдності спільного життя, що перетворює всі взаємини на досвід братерства (пор. «Evangelii gaudium», 87).

Свідком цього «братання», яке Дух хоче запровадити в історію, стає Петро, головний – поруч із Павлом – герой Діянь апостолів. Петро живе подією, що знаменує вирішальний, переломний момент його життя. Під час молитви він переживає об’явлення, яке стає божественною провокацією й породжує зміну менталітету. Він бачить велику скатертину, що сходить із відкритого неба, а на ній – різних тварин, чотириногих, плазунів і птахів; і чує голос, який запрошує почастуватися цією їжею. Петро, як добрий єврей, відмовляється, бо ж ніколи не їв нечистого, як вимагає Закон Господній (див. Лев 11). Тоді голос рішуче відповідає: «Що Бог очистив, ти не погань» (Діян 10, 15).

Так Господь заохочує Петра більше не оцінювати події та людей у категоріях чистого й нечистого, а навчився йти глибше, бачити особу й наміри її серця. Те, що робить людину нечистою, насправді походить не ззовні, а з нутра, з людського серця (пор. Мк 7, 21). Ісус виразно це сказав.

Після видіння Бог послав Петра до обійстя необрізаного чужоземця на ім’я Корнилій: цей «сотник, з полку, що звався італійським, […] побожний і богобоязливий з усім своїм домом», роздавав багато милостині й завжди молився (пор. Діян 10, 1-2), але не був євреєм. У його язичницькому домі Петро проповідував розіп’ятого й воскреслого Христа і прощення гріхів тим, хто вірить у Нього, й охрестив сотника та його домашніх в ім’я Ісуса Христа (пор. Діян 10, 48).

Ця надзвичайна подія – а таке трапилося вперше – стала відома в Єрусалимі, де брати, шоковані поведінкою Петра, почали суворо докоряти йому (пор. Діян 11, 1-3). Петро зробив щось, що виходило за межі звичаю, за межі закону, і саме за це йому дорікали. Але після зустрічі з Корнилієм він став внутрішньо вільнішим, ближчим до Бога й до інших, бо в дії Святого Духа побачив волю Господню. Тому Петро може зрозуміти, що обраність народу Ізраїлевого – це не винагорода за заслуги, а знак безкорисливого покликання бути провідником Божого благословення серед язичницьких народів.

Дорогі брати, від князя апостолів ми дізнаємося, що євангелізатор не може заважати творчій справі Бога, Який «хоче, щоб усі люди спаслися» (1 Тим 2, 4), а мусить стати тим, хто сприяє зустрічі сердець із Господом. А як ми поводимося з братами, особливо з нехристиянами? Чи не заважаємо їхній зустрічі з Богом? Ми ставимо перепони їхній зустрічі з Отцем чи полегшуємо цей шлях?

Просімо сьогодні благодаті дивуватися Божим сюрпризам і не перешкоджати Його творчості, а визнавати й підтримувати щоразу нові шляхи, якими Воскреслий Христос вливає Свого Духа у світ і приваблює серця, звіщаючи Себе як «Господа всіх» (Діян 10, 36). Дякую.


Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
16 жовтня 2019

Переклад КМЦ за vatican.va