З Марією за руку: молитва, що єднає три покоління

Слава Ісусу Христу! Молитва Розарію супроводжує мене все свідоме життя, це мій постійний діалог з Пресвятою Дівою Марією. Вперше я почула цю молитву польською мовою у костелі Пресвятої Трійці у м. Хмільник багато років тому, мене дитиною туди привела бабуся. Я була зачарована тим, як десятки жіночих голосів, перед Святою Месою, прославляли Богородицю і просили Її про заступництво. Це були старші пані, які пережили заборони і переслідування радянського періоду, ті, які повертали цей храм спільноті. Маленький костел тоді мені здавався величезним, він наповнювався світлом та Божою міццю.
 
Пам’ятаю, як у бабусі на столі завжди лежав молитовник та розарій, ним вона починала свій день і ним завершувала. Перебирала його натрудженими руками, просила Діву Марію про благодать для всіх своїх дітей та онуків. Бабуся була для мене прикладом вірної католички, яка попри всі труднощі, не забувала про своє походження та віру.
 
У сім’ї зберігається ще одна реліквія — розарій прабабусі, привезений з Польщі. На ньому вже бракує намистин, але він поєднує в молитві три покоління жінок.

Прабабуся пережила арешт і розстріл чоловіка. Понад 60 км йшла до Вінниці, щоби з’ясувати, за що його арештували. Коли повернулася —
втратила найменшого сина. Бабуся, яка пережила усі наслідки статусу «дитина репресованого», рано втратила чоловіка. Перед усіма нами часто поставав вибір — спокійне життя чи віра. Ми обирали друге. І молитва до Діви Марії, Її потужний захист допомагала не падати там, де здавалося прірва.

Коли я просила Богородицю про віруючого чоловіка, то ніколи не думала, що зустріну баптиста із дуже релігійної сім’ї, майбутнього пастора, який заради нашого шлюбу стане католиком, разом зі мною прийматиме Перше Причастя, пізніше стане Лицарем Колумба і буде тим залізобетонним фундаментом, на якому нині зростатиме наша сім’я. Пам’ятаю, що після першої сповіді я підійшла помолитися до фігури Діви Марії Фатімської у соборі святого Олександра і мені здалося, що вона до мене посміхається у сяйві. 

Ми мали проблеми з зачаттям дитини. Я просила Богородицю про допомогу, просила Її зміцнити мене у вірі і допомогти прийняти те, що Господь для мене підготував. За якийсь час моя кума попросила мене стати хрещеною для її другої доньки. Так у мене з’явилася моя перша донечка. Рівно за рік я дізналася, що батьки моєї похресниці молилися до Богородиці про народження дитини у нашій сім'ї, а ще за рік, у той же день, на Матері Божої Страждальної народився мій син. Перша молитва, яку він почув, це «Радуйся, Маріє». Я стояла біля вікна палати з ним на руках, дивилася на прекрасну осінь за вікном, тихенько співала йому молитву і думала, яке щастя для християнина, що у нього є така прекрасна Мама, Яка не полишає, Яка турбується, Яка чує. Слава Господу за все, що маю в своєму житті!

Ірина Ролінська