31 жовтня Церква згадує святого Вольфганга Регенсбурзького, покровителя невинно засуджених

З семи років навчався в бенедиктинському абатстві на острові Райхенау, а згодом – у Вюрцбургу, де був учнем Стефана з Новари, відомого вчителя граматики.

956 року став єпископом Генріх, приятель Вольфганга, який запросив майбутнього святого в Тревір, надав йому обов’язки канцлера й керівника катедральної школи та залучив до реформуваня дієцезії. По смерті Генріха 964 року Вольфганг відмовився від пропозиції єпископства та вступив у бенедиктинський монастир в Айнзідельні, а 969 року отримав свячення з рук святого єпископа Ульріха Аугсбурзького.

Завдяки приязні з єпископом розпочав місійну діяльність на теренах сучасної Австрії, особливо посеред ворожо налаштованих угорців. 973 року був призначений єпископом Регенсбурга. У дієцезії реформував монастирі, особисто відвідував парафії, піклуючись про паству, роздавав нужденним із дієцезіальних запасів, заохочував священників до християнської горливості, прикладом якої було покутне й аскетичне життя його самого. Навчав дітей імператора Оттона І, із яких Генріх ІІ згодом досяг святості.

Вольфганг допоміг сформувати окрему дієцезію в Празі, хоча заради цього мусив поступитися своїми теренами та статками з них. 978 року супроводжував Оттона ІІ в Париж, 983 взяв участь у сеймі у Вероні. Проте прагнув усамітнення, тож під кінець життя подався в пустельню, де за його политвою серед скель пробилося джерело й напоїло спраглих лісників.

Канонізований 1052 року.

Зображають святого в єпископському або бенедиктинському вбранні. Атрибути – пасторал, модель храму, книга, сокира (Вольфганг кинув сокиру в ліс, аби там, де вона впаде, побудувати церкву), диявол (святий насміявся з диявола, змусивши його вселитись у вовка).

Покровитель Баварії, Регенсбурга, пастухів, столярів і невинно засуджених.

Уклала Юлія Бойко