З Марією за руку: небо на землі

Це сталося тоді, коли ми з друзями готувалися зустрічати групу військових із зони АТО, які мали прибути для духовної віднови. Цьому всьому сприяла молитва Розарію, яка тривала як до, так і після їхнього приїзду. Кожен із нас був заклопотаний своїми справами і приготуваннями: одні спілкувалися із воїнами, інші хоч і не були фізично присутні, але всі могли побачити або відчути плоди їхньої «невидимої» праці. Усі ці турботи та жертви єднались у молитві Розарію і через руки Марії возносились до Бога.

В один із днів всі зібралися разом, навіть ті, хто раніше не перебував фізично з групою. І це було дивовижно! Гадаю, наші військові навіть не знали, хто ці люди і чому вони тут. А ті, хто молилися, мали вигляд ангелів-охоронців, які своєю молитвою єднали землю з небом. Згодом воїни розповідали, що під час молитви їхнє серце наповнювалось незвичайним миром, чого не відчували раніше, і це було те, чого їм так бракувало.

І хоча ззовні, здавалось би, нічого не змінилось,проте у середині у кожного відбулась велика переміна. Можливо, Бог не рятує від бурі, але Він рятує у бурі.

Це був цінний досвід не лише для бійців, а й для тих, хто молився за них, хто жертвував своїми трудами і терпінням, бо це змінювало їхні серця. Те, що нам часто здавалось звичайним і буденним, жертвуване Богові, набуло нової вартості.

Коли молюсь Розарій, мене пронизує небо, ця молитва допомагає відірвати погляд від земного і перевести до небесного, наповнює серце миром, проливає світло у темряві неспокою. Не дає того, що я хочу, але допомагає прийняти Боже, а воно набагато краще за моє.