14 серпня – обов’язковий спомин святого Максиміліана Марії Кольбе, священика і мученика, покровителя ув’язнених

Грамоту вивчив удома, а з 1907 року навчався у львівській гімназії конвентуальних францисканців, у новіціат до яких і вступив у 16 років. Під час облучин отримав ім’я Максиміліан, а складаючи вічні обіти – Марія. Після гімназії вивчав філософію й теологію в Римі, а також математику та фізику, до яких мав великі здібності. Отримавши 1918 рокусвячення, викладав історію Церкви у краківській семінарії.

Щоби протистояти антикатолицькій пропаганді, створив Лицарство Непорочної, яке, цілковито віддаючи себе Діві Марії, працювало заради навернення грішників, схизматиків, єретиків і масонів. Нових учасників до цієї спільноти він залучав усюди, де бував; заснував монастирі під Варшавою й у Японії, де був на місії. У цих осередках друкували журнал «Лицар Непорочної», а з 1938 року Лицарство відкрило й радіостанцію.

1939 року монастир під Варшавою став притулком для численних біженців і євреїв. Кольбе організував тут майстерні, санітарний відділ, дбав про духовне життя підопічних. Проте 1941 року його заарештували й заслали в Аушвіц. Важка праця, постійні знущання та проблеми зі здоров’ям (колись Кольбе перехворів на туберкульоз, тож тепер у нього працювала тільки одна легеня) не зупиняли священика, який багатьох утішав, хрестив, сповідав і пошепки служив Меси.

У липні втеча в’язня спровокувала наказ видати 10 невинних на смерть у камері голоду. Серед них був сержант Францішек Гайовнічек, який мав дружину і дітей. Аби врятувати його життя, Кольбе добровольцем пішов на страту. У камері він підтримував товаришів, молився з ними. Аж через два тижні його вбили уколом фенолу.

Отця Максиміліана беатифіковано 1971 року, канонізовано – 1982.

Зображають святого у францисканському габіті або в одязі в’язня з номером 16670. Атрибути – корона з колючого дроту, біла й червона корона як символ чистоти й мучеництва.

Покровитель родин, руху пролайф, ув’язнених, політичних в’язнів, журналістів, електриків, радіоаматорів.