На початку XVI століття в Європі розпочалася Реформація. Моральний занепад Католицької Церкви відвернув від неї численних вірян і духовних осіб. У цих умовах у францисканському ордені 1517 року офіційно було затверджено поділ на конвентуальних францисканців та обсервантів.

Францисканець-обсервант Маттео де Башіо 1525 року замислив реформу, наслідком якої мало стати створення ще одної гілки ордену з суворим статутом, максимально наближеним до ідеалів святого Франциска Ассізького. Проте його ідеї не були підтримані на провінційному капітулі обсервантів. Разом зі ще двома братами де Башіо вирушив до князівства Камеріно, де заручився підтримкою місцевого єпископа та княгині Катаріни Чібо. Прагнучи покласти край конфліктам у францисканському ордені, Папа Климент VII буллою «Religionis zelus» затвердив спільноту Менших братів пустельницького життя (капуцинів).

1529 року в Альбачіно відбувся перший капітул ордену, де було затверджено статут. Уже на самому початку капуцини зіштовхнувся з серйозними випробуваннями: Маттео де Башіо 1537 року повернувся до обсервантів, а 1542 року голова ордену Бернардіно Окіно взагалі перейшов у кальвінізм, що викликало серйозну кризу в спільноті. Попри це, орден вистояв і відіграв значну роль у Контрреформації – не так конкретними вчинками, як загалом суворим способом життя, який поступово повертав людям довіру до католицьких чернечих згромаджень.  

Павло Зінченко, Католицький Медіа-Центр