Навіщо ділимось облаткою?

Облатка (від лат. oblata – хліб для жертви) – це звичайний хліб, для приготування якого потрібні вода, борошно і праця людських рук. Від XVI ст. облатки виготовляють прямокутної форми, часто на них наносять різні біблійні різдвяні мотиви.

Святвечір у родині розпочинається саме з ділення облаткою. Глава сім’ї виголошує молитву, а потім заохочує кожного взяти частину облатки і, ділячись нею одне з одним, перепросити за образи та кривди, а також скласти святкові побажання. Можна сказати, що ділитися облаткою, а також примирення у родинному колі є певними символами Святої Меси, на яку потім вирушає родина. Там вірянам у Причасті також уділяють хліб, що через молитву священника, силою Святого Духа став Тілом Господа Ісуса Христа. Його прийняття неможливе без попереднього примирення з ближніми та з Богом (через таїнство Покаяння та спеціальні молитви на початку Літургії).

Важко сказати, коли саме виник звичай ділитися облаткою, однак корінням він може сягати перших віків християнства. Відомо, що в наші часи ця традиція більш поширена у Східній Європі, часто підтримується при парафіях та різних церковних спільнотах і може тривати протягом усього Різдвяного періоду.

У Середньовіччі випікати облатки вважалося привілеєм, і робити це могли лише богопосвячені особи. Для цього вони мали спеціальні святкові шати, а під час випікання співали релігійних пісень. Однак починаючи від XVI ст. випікання облаток довірили мирянам, які працювали при церковних установах. На сьогодні облатки можна придбати в спеціальних крамницях, де продаються речі релігійного призначення, або ж при парафіях.

Католицький Медіа-Центр

Зображення Claudio.pl