«Це чорне золото… Спасибі!» Мешканці прифронтових Красногорівки та Мар’їнки отримали паливні брикети в рамках акції «Папа для України» Католицький Медіа-Центр

Із самого ранку 65-річна Людмила Петрівна виглядала машини з паливними брикетами. Вона живе на ближній до фронту вулиці Тельманова в Мар’їнці, куди уже четвертий рік долітають не тільки друзки великокаліберної зброї, але й випадкові кулі. Уже за городами видніються непідконтрольні Україні території. Людмила Петрівна пережила не один обстріл, але, попри все, знаходить сили жартувати й радіти. На порозі свого дому вона з вдячністю зустрічає співробітників асоціації «Еммануїл», які встановлюють людям твердопаливні котли та надають паливні брикети в рамках акції «Папа для України», дякує кожному жертводавцю та небайдужому до її біди. «Це чорне золото… Спасибі!» – сказала бабуся, беручи до рук кілька паливних брикетів.

Про це повідомляє сайт акції "Папа для України".

Нині в межах проекту асоціації «Еммануїл», за фінансування акції «Папа для України», людям доставлено 350 твердопаливних котлів, із них 213 у Мар’їнку та 137 у Красногорівку. Більшість котлів уже встановлена та здані в експлуатацію. Крім того, жителям Мар’їнки вже доставлено понад 300 тонн твердого палива (брикетів), і це тільки частина запланованої допомоги.

На початку цього літа внаслідок прямого влучання снаряду постраждав дах будинку та сарай пана Євгена в Мар’їнці. Вони з дружиною та 14-літнім сином живуть далі в домі, тимчасово перекривши дірки від вибуху в стелі та стінах. «Минулої зими палили вугіллям, але це дорого. Якщо купляти з першої шахти, то за тонну просять 3500 грн, а від нього більше сажі, аніж тепла. На зимовий сезон треба аж 3 тонни вугілля, зима тут холодна. Для нас котел і брикети – це дуже серйозна підтримка. Адже тут, якби навіть гроші були, то таких брикетів не купиш», – розповідає пан Євген.

82-річний корінний житель Мар’їнки Анатолій Дмитрович, розповідаючи про котрий рік поневірянь у пошуках грошей, дров та вугілля на обігрів житла, гірко іронізує: «Це вже гірше за обстріли». «Аж раптом, – каже дідусь, – містом почали ходити чутки про безплатне встановлення твердопаливних котлів». Побачивши на сусідньому паркані наклейку акції, Анатолій Дмитрович зателефонував на гарячу лінію, розвідав усе й залишив свої контакти. Як же він зрадів, коли через деякий час до нього у двір занесли котел із брикетами: «Я ж і не сподівався, адже таких, як я, багато! А тут хлопці й доставили, і встановили. Пообіцяли ще й паливні брикети привезти! Безплатно! Де таке бачено, щоб задарма такі дорогі подарунки? Як же мені пощастило… У мене пенсія, хоч і шахтарська – 3500 грн, а що толку? Тонна вугілля коштує 2500 грн, на місяць цього може і вистачить.. А бувало, купиш, а там сміття привезуть, а не паливо, і ніякого тепла від нього. Погане вугілля пішло, неякісне. А брикети ваші всі хвалять, вони добре тримають тепло, економні. Хоч цю зиму мерзнути не буду».

Коли у двір до 43-річної Нелі тільки заїхала вантажівка з брикетами, вона вже з порога дякувала за те, що з родиною перезимують у теплі. «Ходимо, збираємо все, що горить, адже купити вугілля, дрова для багатьох людей стало розкішшю. А коли маленька дитина в хаті, як пояснити, що немає грошей на тепло? Ось і відмовляємо собі в найнеобхіднішому, аби купити паливо, – розповідає Неля. – Дякую Вам за такий подарунок, та ще й на день святого Миколая!».

Так само зраділа й Олена, яка живе разом із донькою та онучкою. «У нас у домі немає чоловіків, тож багато навчилися робити своїми руками, але сил все одно не вистачає, – розповідає вона гостям. – А ви нам таке добро привезли! Брикети навіть дитині сил стане принести. А як вони горять, а як тепло довго тримають! Моя знайома навесні такі самі від вас отримувала, то нахвалитися не може. Ось і ми дочекалися! Тепер Новий рік у теплі зустрінемо. Головне, щоби без “феєрверків”, без стрілянини тобто… Низький уклін усім добрим людям, і нехай у вас завжди буде мир».

Пенсіонери Ніна Петрівна й Анатолій Дмитрович живуть удвох. Їхню маленьку сім’ю за весь час війни гуманітарна допомога оминала, тому вони дуже зраділи новенькому котлу та запасу паливних брикетів. «Не можемо натішитись, – кажуть вони. – Ось зайдіть у хату... Відчуваєте, як тепло? Ввечері закладаємо й до ранку вистачає!». Першої зими бойових дій зник газ, а разом із ним і можливість опалювати будинок, готувати їжу. Тоді пенсіонери купили електрообігрівач та запустили після десятиліть простою грубку. Температура всередині ледве досягала +12 ° С. Минулої зими обігрівач украли, тому на службі залишилась тільки стара грубка. Поки в хаті не з’явився новий котел.

68-річна Лілія Василівна в Мар’їнці народилася, мешкала все життя й на старості літ залишилась одна: діти роз’їхалися. «А куди поїду я? Сил немає, здоров’я немає, кому я потрібна? Добре, що волонтери не залишають нас. Дізналась я від них про котли, тож побігла в адміністрацію і написала заяву на котел та паливо. Кажуть, що це Папа Римський про нас так подбав. Передайте йому від нас подяку, нехай ніколи не хворіє. Нехай це добро повернеться в будинки людей, які допомогли нам і віддали свої кошти на таку добру справу…», – говорить бабуся.

91-річна Валентина Яківна просить не фотографувати її в старенькому, потертому пальто: «Я ж вчителькою була». Розповідає, що як вийшла на пенсію, то поселилась у Мар’їнці, бо шукала тиші, спокою і гарної природи. «Закінчилася моя тиша, прийшла війна, – зітхає бабуся. – Стара я уже… Дякую, що не дали замерзнути взимку. І приїжджайте до нас частіше, вулиця в нас дружна, а люди добрі…».

За темою:
Архієпископ Клаудіо Ґуджеротті: «Ми спромоглися дійти до 500 тисяч людей через фонд акції "Папа для України"»
Понад 500 тонн паливних брикетів вже доправили у прифронтові села Донецької області
Грецький медичний фонд надасть допомогу 20 тисячам переселенців у Донецькій області