Адвент: історія виникнення та звичаї

У християнстві термін «адвент» став класичним виразом, що означає пришестя Христове, - як перше (Втілення), так і друге (у славі). При цьому поняття adventus і natale ( «народження») часто використовувалися як синоніми.

Нині Адвент є часом, що передує святкуванню Різдва, охоплює 4 тижні (точніше - період, що включає чотири неділі) і закінчується Першою Вечірньої Різдва 24 грудня.

Свідоцтва про існування підготовки до Різдва присутні в галликанській, іспанській та південно-італійській традиції другої половини IV століття. Спочатку мова йшла про піст перед Різдвом. Синод в Сарагосі (389 м) зобов'язує віруючих відвідувати храм з 17 грудня до свята Богоявлення.

Час початку Різдвяного посту відраховується по-різному. У тих чи інших місцях і в ті чи інші періоди це було 1 грудня, 11 листопада (щоб мати 40-денний піст по аналогії з Великим Постом), 30 жовтня або навіть 24 і 14 вересня (в монастирях).

Адвент в Галлії (територія сучасної Франції) спочатку був часом приготування до Богоявлення, а оскільки він формувався під впливом місіонерів з Ірландії і Шотландії, для яких були властиві есхатологічні настрої, він незабаром набув форми напруженого очікування Другого пришестя Господа в дусі глибокого покаяння.

У Римі, однак, ще за часів Папи Льва Великого (середина V століття) період підготовки до Різдва не був відомий; він почав формуватися, очевидно, лише в першій половині VI століття. Тривалість Адвенту спочатку становила 6 тижнів, а з часу Папи Григорія Великого (кінець VI століття) була скорочена до 4 тижнів. Літургійні тексти в Римі спочатку не містили жодних згадок про Друге пришестя Ісуса Христа. Лише починаючи з XII століття, під впливом галликанської традиції, Адвент знайшов есхатологічний характер, а також став часом суворого посту. З цим пов'язано використання літургійних шат фіолетового кольору, гімну Gloria ( «Слава в вишніх Богу») і т.п.

Нинішні приписи Конгрегації богослужіння і дисципліни Таїнств висувають на перший план підготовку до Різдва, а потім (маючи вихідною точкою спогади про Перше Христове пришестя) - надії есхатологічного сповнення. Підкреслюється характер Адвенту як благочестивого і радісного очікування. У літургії Адвенту порядок зворотний: для перших двох тижнів характерний мотив Другого пришестя, а період 17-24 грудня орієнтує віруючих на наближається святкування Різдва.

Літургія Адвенту вельми змістовна. Її основною темою є збирання всього і вся у Христі. З цим збиранням пов'язаний суд, а, отже, і необхідність не спати. У читаннях розкривається тема Історії Спасіння, а конкретніше - тема запрошення всього людства в дім Отця. Образом реконструкції всього у Христі є бенкет і пов'язана з ним радість. Обітниці Божі, реалізовані у Христі, дозволяють вже тепер споживати від обіцяних благ, що, в свою чергу, передбачає пильність і зречення від справ пітьми, оскільки «наблизився день» (Рим 13,11-14).

Для періоду Адвенту характерні особливі Богородичні Меси. Їх зазвичай служать два рази в тиждень рано вранці при погашеному світлі і запалених свічках. Вони називаються «Рорати» (за першим словом вхідного піснеспіву «Спустіть росу згори небеса понад ...» латинською мовою). «Рорати» ілюструють наше очікування пришестя Спасителя в молитовному спілкуванні з Марією.

Найвідомішим і до того ж досить «молодим» звичаєм Адвентового кола є виставляється в храмі, а іноді і в будинках віруючих, адвентового вінка: ця практика стала використовуватися з 1833 р Її ініціатором став богослов і громадський діяч Й.Г. Віхерн (Гамбург). Чотири свічки, розміщені на зеленому вінку, відповідають чотирьом неділях Адвенту. Світло, зелень і форма (коло) вінця мають глибоке символічне значення і вказують на світло, надію, і життя в Бозі. Сам адвентовий вінок є символом громади, що в любові і радості очікує свого Господа.

Відомий багатьом дітям «календар Адвенту» з'явився на світ зовсім недавно, на кінці XIX століття. Його придумала німкеня фрау Ланг для свого сина, щоб зробити очікування Різдва більш «цікавим». Найбільш звичною для нас формою календаря Адвента є коробочка в якій відкриваються віконця, за кількістю днів Адвенту, який містить зроблені з шоколаду фігурки. Найбільшу радість доставляють календарі, що зроблені своїми руками, а шоколадки в віконцях краще замінити або віршами зі Святого Письма, або картинками, або списком добрих справ, які варто було б в цей день зробити.

У різних країнах «календар Адвенту» може приймати ту чи іншу своєрідну форму. Наприклад, гарячі жителі скандинавських країн з властивим їм почуттям гумору роблять «календар Адвенту» у вигляді поросяти, без якого різдвяний стіл просто немислимий. У велику картоплину встромляють сірники по числу днів Адвенту, роблять ніжки з паличок, маленький хвостик з закрученою стружки і мордочку з картону з рожевим п'ятачком. І все від малого до великого знають, що, у міру зникнення сірників з картопляної свині , стрімко набирає вагу і смакові якості його живий побратим у хліві.

Є і ще одна традиція, пов'язана з періодом Адвенту, про яку хотілося б розповісти. Це - сходи. Але незвичайні. Найчастіше їх влаштовують у класах недільних шкіл. В ідеалі це кілька сходинок, відповідних дням Адвенту. На самій верхній сходинці розміщується Віфлеємська зірка, а у самій нижній - порожні ясла з сіном. На сходинках розміщається фігурка Дитятка Ісуса, яка з кожним днем, у міру наближення Різдва, опускається на сходинку нижче, щоб до вечора 24 грудня опинитися в яслах. Подібно як і «календарем Адвенту» ця своєрідна драбина допомагає малюкам наочно відчути наближення радісного свята.

В. Дегтярев

Джерело: Сибирская католическая газета