Літургія на кожний день. 25 листопада, субота

Господь каже: * “Слово Господнє, – задум щастя, а не лиха. * І коли ви візвете до Мене, Я вислухаю вас * і позбираю вас з-помі ж усі х народів і з усі х околиць, куди вас був повиганяв”.

Господи, наш Боже, вчини, † щоб ми завжди знаходили радість у вірному служінні Тобі, Творцеві усякого блага, * бо тільки у цьому ми можемо знайти нескінченне й повне щастя. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, † котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, * Бог, на віки вічні.

Всемогутній вічний Боже, Ти явив своєму народові святу Катерину, діву і незламну мученицю; † вчини, просимо, щоб ми, зміцнені прикладом її віри та муж- ності, * невтомно спричинялися до зміцнення єдності Церкви. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, † котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, * Бог, на віки вічні.

Тими днями цар Антіох, проходивши через горішні краї, почув, що в Персії є Елімаїс, місто, славне багатством, сріблом та золотом, а в ньому храм вельми багатий, де були золоті панцирі, щити та зброя, які там залишив Олександр, син Филипа, цар македонський, який першим царював над греками. Антіох прибув і намагався захопити місто й пограбувати його, але не міг, бо ті, які були в місті, довідалися про його намір та виступили збройно проти нього, так, що він, дуже прибитий, утік звідси геть, і повернувся у Вавилон. Коли ж він був ще в Персії, сповістили його, що війська, які пішли в Юдею – розбиті, а Лісій, який був із сильним військом, двигнувся вперед, та був примушений утікати від юдеїв, які скріпилися завдяки зброї, силі та здобичі вельми великій, яку взяли від розбитих військ. Юдеї повалили мерзоту, що її Антіох спорудив на жертовнику в Єрусалимі, і храм, як перше, обвели високими мурами разом з Бетсуром, його містом. І сталось, коли почув цар про все те, стривожився, почав вельми хвилюватись, упав на ліжко й захворів з горя, бо не так сталось, як йому бажалось. Довго пробув він там, бо на нього все находив великий смуток, і він гадав, що має вмерти. Скликав усіх своїх друзів і сказав їм: «Сон зник з моїх очей, від смутку мліє серце, і сказав я у серці своїм: Яка печаль, який великий смуток найшов тепер на мене, – я, що був такий добрий та всіма люблений, коли був потужний, тепер пригадую собі те зло, що я заподіяв у Єрусалимі, коли забрав увесь золотий та срібний посуд, що знаходився у ньому, та коли наказав без причини винищити мешканців Юдеї. Знаю, що через те спіткало мене лихо, й ось я гину у великім смутку на чужині».  Слово Боже.

Буду прославляти Господа усім своїм серцем, *

розповідатиму про всі Твої чуда.

Я буду веселитися і радіти Тобою, *

співатиму Твоєму Імені, о Всевишній.

Коли мої вороги назад відступлять, *

вони спіткнуться і загинуть від присутності Твоєї.

Ти погрозив народам, і вигубив безбожного, *

Ти стер їхнє ім’я на віки вічні.

Народи провалилися в яму, яку вони викопали, *

їхня нога попала в пастку, яку вони ж наставили.

А убогий не назавжди буде забутий, *

і надія бідних не буде втрачена назавжди.

Спаситель наш Ісус Хри­стос смерть знищив,

а жит­тя освітив Єван­гелієм.

Того часу підійшли до Ісуса деякі зі садукеїв, які стверджували, що немає воскресіння, та й запитали Його, кажучи: «Учителю, Мойсей за­писав нам, що якби когось помер брат, котрий має дружину, і помер бездітний, то нехай його брат ві­зьме її за дружину та відновить потом­ство для свого брата. Отже, було сім братів. Пер­ший, узявши дружину, помер без­діт­ним. І другий, узявши дружину, також помер бездітним. І третій узяв, – і так само всі се­меро; жодний не залишив дітей, усі померли. Останньою померла й жінка. У воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо ж семеро ма­ли її за дружину». Ісус же сказав їм: «Си­ни цього віку женяться і вихо­дять заміж, а ті, які будуть гідні досягнути того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж, адже вони більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, будучи синами воскресіння. А що мертві встають, то й Мой­сей показав біля куща, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі для Нього живуть». У відповідь деякі з книжників сказали: «Учителю, добре Ти сказав». Тож більше не наважувалися Йо­го ні про що запитувати. Слово Господнє.

1. Молімося за Святішого Отця, щоб люди прислухалися до його промов, в яких він вказує дорогу до духовності в осо­бистому, сімейному і суспільному житті.

2. Молімося за вчених, щоб, дбаючи про матеріальний по­ступ, вони не забували про потребу духовного і культур­ного розвитку людства.

3. Молімося за зневірених, щоб вони отримали потрібну допомогу в молитві та святих таїнствах.

4. Молімося за молодь, щоб вона якомога більше користала з катехізації та зуміла зберегти свою віру впродовж усьо­го життя.

5. Молімося за померлих, щоб Христос, який відкупив усіх людей, прийняв їх у своє Царство.

6. Молімося за нас, зібраних довкола вівтаря, щоб наша участь у літургії надихала нас на добросовісну працю, спо­нукаючи до служби ближньому та самовдосконалення.

Господи, вчини, щоб дари, які  ми приносимо перед лик Твоє ї величі, обдарували нас благодаттю ревного служі ння Тобі  * і допомогли нам осягнути ві чне блаженство. Через Христа, Господа нашого.

Воістину, достойне це і праведне, слушне та спасенне, * щоб ми завжди та всюди складали подяку ,Тобі, * святий Отче, Всемогутній вічний Боже. Ти в доброті створив людину, * а коли вона заслужила осудження, * відкупив її своїм милосердям * через Христа, Господа нашого. Через Нього Твою велич прославляють Ангели, * їй поклоняються Господства і благоговіють перед нею Сили, * а небеса та їхні мешканці і блаженні Серафими разом з ними радіють. Вчини, просимо, щоб і наші голоси приєдналися до них, смиренно взиваючи: Свят, Свят, Свят...

Мені благо – близько Бога бути * і покладати моє прибіжище в Господі Бозі.  (Пс 73 (72), 28)

Боже, Ти наситив нас дарами святих тайн, † смиренно благаємо Тебе, щоб таїнство, яке Твій Син наказав нам звершувати на свій спомин, * спричинилося до зростання нашої любові. Через Христа, Господа нашого.