22 червня Церква згадує святого Пауліна Ноланського, єпископа

На Пауліна чекала славна кар’єра. 357 його призначили римським консулом, а на початку 380-х років – губернатором Кампанії. На своїх теренах, у місті Нола, він став свідком простої народної віри та вшанування, яким люди огортали святого мученика Фелікса. Паулін побудував лікарню для вірян, довів до ладу паломницькі дороги, а також сам зацікавився постаттю святого. Та невдовзі йому довелося покинути губернаторську посаду через ворожість нового імператора.

Паулін виїхав до Барселони, де одружився. Щоб краще зрозуміти віру в Христа, попрямував до Мілана й розпочав навчання у школі святого Амвросія. Охрестився в рідних краях, а свячення отримав у Барселоні.

Коли помер новонароджений син Пауліна, подружжя вирішило роздати все майно на потреби бідних і оселитися в Нолі, біля базиліки святого Фелікса, щоб жити в чистоті й аскезі. Відданість Пауліна вірі та його любов до Бога і людей були такі виразні, що 409 року місцева громада обрала його єпископом. Добрий пастир для нужденних, він називав убогих своїми покровителями, віддав для їхнього вжитку частину дому, підтримував постраждалих від навали візиготів, боровся з пелагіанством і заступався за в’язнів.

Літературні здібності реалізовував у віршах і гімнах, натхнення для яких черпав із розважання над Божим Словом. Приятелював із багатьма святими: Мартином Турським, Єронімом, Руфіном із Аквілеї, Амвросієм, Сульпіцієм Севером та іншими. Збереглося дружнє листування Пауліна з Августином, у якому єпископ Ноли, зокрема, розмірковує про Церкву як таємницю єдності.

Зображають святого в єпископських шатах, інколи посеред убогих.

Уклала Юлія Бойко