Єпископ Маріо Ґрек: про синодальність як модель для Церкви і суспільства після пандемії

Про це повідомляє Vatican News.

«Було б самогубством повертатись після пандемії до тих самих моделей душпастирства, які були раніше», – цими словами єпископ Маріо Ґрек, Апостольський Адміністратор мальтійської дієцезії Ґоцо та Генеральний Віце-Секретар Синоду Єпископів, листовно звернувся до своїх священиків. Саме це батьківське напоумлення стало відправною точкою діалогу ватиканського журналіста із єпископом, опублікованого ватиканською щоденною газетою “L’Osservatore Romano” та багатомовним порталом Vatican News.

За словами єпископа, пандемія підважила, зокрема, основи економічного, наукового та політичного секторів, які ми вважали чимось міцним і непорушним. Ця нечувана ситуація не могла не торкнутись також й Церкви. Тому, долаючи сьогодні виклики пандемії, християни, як пригадав ієрарх, цитуючи Папу Франциска, повинні пам’ятати про потребу особистого навернення.

Потреба душпастирської креативності

Як зазначив єпископ, ці останні місяці, позначені ізольованістю та відмежуванням з причини пандемії, стали також нагодою для переосмислення та осучаснення моделей душпастирювання, вдаючись до креативних підходів у праці із вірними. На його переконання, після пандемії не можна повертатись до попередніх моделей душпастирства: слід відкинути клерикалізм та сприяти креативності, дбаючи про те, аби віра наших вірних ставала закваскою та перемінювала життя інших людей.

Цінність домашньої церкви

Далі розмова стосувалась виміру “домашньої церкви”, який під час періоду, позначеного обмежувальними заходами, отримав новий імпульс. На переконання Генерального Віце-Секретаря Синоду Єпископів, сьогодні, як і в часах первісної Церкви, сім’я може стати джерелом християнського життя. Крім того, сім’ї, як фундаментальній та постійній структурі Церкви, необхідно повернути її сакральний та культовий вимір. Пригадуючи повчання святих Августина та Йоана Золотоустого, він зазначив, що сім’я повинна бути середовищем, де віру можна звершувати, над нею роздумувати та нею жити.

Парафіяльна спільнота має обов’язок допомагати сім’ї бути школою катехезації та літургійних знань, місцем ламання хліба при родинному столі. Батьки, з огляду на особливу благодать, отриману в Святому Таїнстві Подружжя, є “служителями культу”, які під час домашньої літургії ламають хліб Божого слова, разом моляться й таким чином передають християнську віру своїм дітям. Апостольський Адміністратор дієцезії Ґоцо висловив сподівання, що Господь помножить приклади “сімей, креативних у любові”.

Служіння любові щодо ближніх

Після пандемії не менш важливим є служіння ближнім. На цю тему звернув окрему увагу співрозмовник ватиканського журналіста, зазначаючи, що дияконія, тобто, служіння, є новим шляхом євангелізації. Ламання Євхаристійного Хліба та хліба Божого слова не може відбуватись без ламання хліба із тими, які його позбавлені. Дияконія є провідною дорогою пізнання християнської любові. Як підкреслив Преосвященний Ґрек, Євангеліє не розпочинається лише із проповідування, але також із служіння іншим, зокрема, тим найбільш потребуючим, в яких маємо нагоду побачити обличчя Господа Бога.

Зміцнити синодальний стиль

На закінчення розмови Генеральний Віце-Секретар Синоду Єпископів зупинився над однією із важливих тем нашого часу – синодальністю як стилем церковного життя, що є даром Святого Духа. Цитуючи Святішого Отця, він нагадав, що синодальність – це шлях, якого Бог очікує від Церкви у третьому тисячолітті, що передбачає афективну інтеграцію всіх її учасників, коли всі в  дусі діалогу можуть зробити свій внесок у досягнення згоди.

На переконання Апостольського Адміністратора дієцезії Ґоцо, синодальна модель, яка сприяє міжособистісним стосункам та братерству між людьми, може бути придатною також і для громадянського суспільства. Вона є протиотрутою від замкнутості та допомагає належно цінувати усе те, що є доброго в спільноті. Без сумніву, крокувати разом – це завдання не з легких як для Церкви, так і для суспільства, але саме цього ми дуже потребуємо, щоби прямувати у майбутнє.