21 серпня обов`язковий спомин святого Пія Х, Папи Римського (1903-1914)

Сьогодні я хотів би затриматися поряд з постаттю мого попередника – св. Пія Х, літургійний спомин якого випадає 21 серпня, підкреслюючи деякі його риси, які можуть бути корисні також для душпастирів і вірних наших часів.
Джузеппе Сарто, саме так він називався, народився в Рієзе (провінція Тревізо) у 1835 р. в сільській родині. Після навчання у семінарії в Падуї отримав сан священика, маючи лишень 23 роки.
Спочатку він був вікарієм в Томболо, згодом настоятелем в Сальцано, пізніше став каноніком кафедрального храму в Тревізо, виконуючим обов’язки єпископського канцлера та духовного отця дієцезіальної семінарії. У ці роки, які були багаті на душпастирський досвід, майбутній Папа виявляв глибоку любов до Христа і Церкви, смирення і простоту, а також велику любов до найбільш нужденних, яка була притаманна цілому його життю. У 1884 р. його призначили єпископом Мантуї, а у 1893 р. – патріархом Венеції. 4 серпня 1903 р. його обрали Папою. Це служіння він прийняв з ваганням, оскільки не вважав себе гідним такого піднесеного завдання.
Понтифікат св. Пія Х залишив незабутній знак в історії Церкви і характеризувався великим зусиллям реформи, яка виражена в його єпископському заклику: „Instaurare omnia in Christo” – все відновити в Христі. Його ініціативи огортали різні церковні середовища. Насамперед Пій Х взявся за реорганізацію Римської Курії, згодом розпочав працю над редакцією Кодексу Канонічного Права, який затвердив його наступник Бенедикт XV. Підтримував пізніше реформу навчання і формації майбутніх священиків, засновуючи багато місцевих семінарій, які були оснащені добрими бібліотеками і мали відповідно приготованих викладачів. Іншим важливим полем його діяльності було доктринальне формування Божого народу. Ще будучи настоятелем, він уклав Катехизм, а як єпископ Мантуї працював над редакцією єдиного катехизму, якщо не всезагального, то принаймні італійського. Як справжній пастир він розумів, що в ситуації тих часів, хоча б лише з огляду на явище еміграції, необхідний був катехизм доступний для кожного вірного, незалежно від місця і обставин його життя. Ставши Папою, він приготував текст християнської доктрини для римської дієцезії, яка пізніше поширилася на всю Італію та весь світ. Цей катехизм, названий його ім’ям, став для багатьох надійним провідником у пізнанні правд віри, завдяки простій, виразній і конкретній мові, а також з огляду на ефективність пояснення.
Багато уваги присвячував Пій Х реформі літургії, зокрема сакральної музики, щоб вести вірних до глибшого життя молитвою і до повнішої участі в Таїнствах. У motu proprio „Tra le Sollecitudini” (1903, перший рік його понтифікату) він стверджує, що першим і незаперечним джерелом істинного християнського духу є активна участь в Святих Таїнствах, а також в урочистій і публічній молитві Церкви. Тому рекомендував часто приступати до Таїнств, заохочуючи до щоденного св. Причастя з умовою доброго приготування. Сприяв також, і то успішно, ранньому Першому Причастю дітей у віці 7 років, „коли дитина починає думати”.
Вірний завданню утверджувати братів у вірі, св. Пій Х щодо деяких тенденцій, які появилися в теологічному середовищі на зламі XIX i XX ст. рішуче відреагував, осуджуючи „модернізм”, щоб захистити вірних від помилкових ідей і підтримати наукове поглиблення Об’явлення згідне з наукою Церкви. Апостольським листом „Vinea electa” від 7 травня 1909 р. він установив Папський Біблійний Інститут.
Останні місяці його життя були позначені воєнними відлуннями. Звернення до католиків світу, оголошене 2 серпня 1914 р., щоб виразити „гіркий біль” того часу, було переповненим стражданням криком батька, який бачить своїх синів, що стоять один напроти другого.
Незабаром він помер – 20 серпня 1914 р., а його слава святості почала відразу ж розходитися серед християнського народу.
Дорогі Брати і Сестри! Св. Пій Х вчить нас усіх, що основою кожної нашої апостольської діяльності, яка здійснюється у багатьох аспектах, повинен бути завжди глибокий зв’язок з Христом, який потрібно доглядати і розвивати день за днем. Лише тоді, коли будемо любити Господа, ми зможемо вести людей до Бога і відкрити їх на Його милосердну любов, а таким чином відкрити світ на Боже милосердя.

http://diocese-lviv.org