Легендарний священик розповів в ефірі Радіо Марія історію свого життя. Він пригадав нелегкі радянські часи: зустрічі з КДБ, постійне стеження, відбудову РКЦ, яка відбувалася за допомогою справжніх мучеників, що страждали в таборах ГУЛАГу.
В часі ефіру ми згадували отця Антонія Хоміцького, отця Анджея Гладусевича, єпископа Рафала Керницького, єписокопа Яна Ольшанського, відомого отця-лікаря Генріха Мосінга. Крім того, гість розповів, як він вчився разом в семінарії з ординарієм Одесько-Сімферопільської дієцезії єпископом Броніславом Бернацьким і єпископом-емеритом Маркіяном Трофим'яком.«Тоді на похорон священика збиралося і по 10 тисяч чоловік! В Полонному, коли хоронили отця Анджея Гладусевича процесія з людей розтягнулася більше ніж на 3 кілометра! Труна ще була у храмі, а хрест УЖЕ на цвинтарі».
Отець Войчех Дажицький був гумористом, майже клоуном! Зима, холод, отцю Антонію Хоміцькому привозять в Мурафу на підводі хворого. Через людей, Дажицький передає: «Скажіть, що хворий прийти не зможе. Треба, щоб отець Антоній підійшов до коней». Що робити, треба йти! Отець Антоній йде в мороз, сповідає закутаного хворого, який замість сповідання своїх гріхів, нарікає на жінку. Отець Антоній починає злитися: «Сповідайся за себе!». Сповідь продовжувалася, пристрасті не вщухали, пенітент все не хотів визнавати власних гріхів, аж побачивши, що Хоміцький втрачає рівновагу, отець Войчех відкрив обличчя: «Це я!». Обуренню отця Антонія не було меж!
За 8 років на Волині мені вдалося відбудувати 24 храми! Якось вдавалося порозумітися з владою, вони бачили, що я дію для людей. Тоді був дух відновлення церкви. Були цікаві історії. Коли я служив у Луцькій катедрі святих Петра і Павла, на момент мого приходу, там був музей атеїзму. Я ходив до різних чиновників, щоб нам віддали храм. А там ще й був музей космосу, працювало 70 співробітників! Сенатор відказав: «Що ви хочете з цією махіною, що ви будете з тим робити? Вас всього купка людей!» Я відказав: «Ми зробимо ВСЕ, тільки віддайте!»Він не вгамовувався: «Добре, зроблю послугу...за послугу...»
Після Луцька я переїхав до Житомира. Владика Ян Пурвінський запросив мене служити настоятелем в катедрі святої Софії. Важко бути постійно поруч з єпископом, який сам фактично був настоятелем катедри. Я перейшов до парафії святого Вацлава. Треба було все відбудовувати фактично з нуля. Для того, щоб повернути храм, нам потрібно було підключати дуже високе керівництво з перспективою залучення перших осіб держави, на той момент то були Леонід Кучма та Олександр Квасьнєвський... З жорсткими переговорами, але нам віддали храм!
Люди! Я пережив багато і бачив все! Переживемо і ці проблеми, головне молитися, і щоб молитва постійно була у нас на устах!»
Джерело - Католицький оглядач
І закон, і благодать. Про харизми церковної спільноти Уже ранньохристиянські спільноти намагаються остаточно визначити, що важливіше – жити Святим Духом чи дбати про земне благо спільноти. Ця дискусія трохи схожа на євангельський епізод про Марію, яка уважно слухає проповідь Христа, і Марфу, яка тим часом переймається, як краще прийняти гостя – Христа. Та чи слушно розділяти, ба навіть протиставляти ці два аспекти християнського життя?
Синодальність, уміння слухати й розпізнавання: про стиль управління Папи Франциска
Проект реформи Римської Курії та плоди п’ятилітньої праці Ради кардиналів
Папа Франциск: духовні вправи для Європи
Історія Церкви / Ватиканська аналітика Цей день в історії Католицької Церкви: Папа Павло VI видав енцикліку «Populorum Progressio» 1967 року папа Павло VI, звернувши увагу на дедалі більше зростання бідності та розшарування за рівнем доходів у тогочасному світі, видав енцикліку, присвячену важливій проблемі – інтегрованому людському розвитку. Він вважав, що лише міцні теологічні фундаменти зможуть забезпечити адекватний погляд на боротьбу з несправедливістю та за справжні людські цінності.Новини дня
- Останні
- Головні
- Популярні
12:21 Молитва людини праці
Схожі новини
