7 грудня – спомин святого Амвросія Медіоланського, покровителя студентів і свійських тварин

Після смерті батька сім’я переїхала до Рима. Тут святий навчався граматики, риторики, права, цікавився філософією. Близько 365 року вирушив у місто Сірмій (нині Сремська Мітровіца, Сербія), де практикував право.

370 року його призначили губернатором Лігурії й Емілії з осідком у Медіолані. За три роки керування впорядкував фінансові справи провінції, намагався зберегти мир між аріанами та правовірними католиками. Після смерті аріанського єпископа 373 року обидві сторони зголосилися вибрати Амвросія на єпископа. Він приймає хрещення (тоді звичайно було відкладати це таїнство якнайближче до смерті) й усі необхідні свячення.

Ставши єпископом, Амвросій роздав усе майно бідним, а головним завданням поставив собі навчання вірних, що робив палко і захопливо. Не покидав і власної освіти, читав грецьких авторів в оригіналі. Керував спокійно й розважливо, мав міцну силу волі, вважав, що світська й церковна влади мають йти у парі. Боровся з аріанами та впроваджував постанови Нікейського Собору (325), особисто готував катехуменів до хрещення, радикально виступав проти язичницьких культів. Після проповідей Амвросія навернувся святий Августин. Велику увагу приділяв літургії, побудував два храми й кілька каплиць.

Виснажений земними ділами, Амвросій відійшов до Отця 397 року. Залишив по собі багато морально-аскетичних і догматичних послань, коментарів до Святого Писання, листів і гімнів, які ввійшли в літургію. Належить до грона Отців Церкви.

Зображають святого в єпископських шатах. Атрибути – пасторал, митра, вулик, книга, голуб, пташине перо.

За легендою, на вуста Амвросія, коли той був немовлям, сіли бджоли й не зашкодили йому. Тому його вважають опікуном бджолярів. Покровитель єпископів, свічкарів, свійських тварин, студентів, поліцейських, а також Болоньї й Мілана.

Упорядкувала Юлія Бойко