Отець Віталій Козак OCD: «Хочемо, щоб якнайбільше людей дізналися про Бердичівський санктуарій»

Отче, Ви перший в історії бердичівлянин, якого було призначено настоятелем санктуарію. Як Ви сприйняли це призначення? Які справи для Вас, як для хранителя санктуарію є в пріоритеті?

Нічого дивного та надзвичайного в цьому немає. В Ордені така практика часта. Я маю свідомість того, що сьогодні я настоятель, а завтра – ні. В монашому житті – це абсолютно нормальний процес. Те що я настоятель Всеукраїнського санктуарію, на перший погляд, може здатися чимось дуже престижним, але я думаю передусім про парафію. Тому, що парафія – це постійна присутність людей в храмі, а санктуарій – це паломництва, які відбуваються час від часу. Можливо, якби у нас був такий санктуарій, як наприклад десь в Польщі чи в інших католицьких країнах світу, куди регулярно приїжджають тисячі, сотні тисяч віруючих, то можливо б я про це говорив по-іншому.

Пріоритетною справою для мене, насамперед є те, щоб про санктуарій дізналося якомога більше людей. На втілення в життя цієї важливої справи, нами вже були чітко визначені конкретні речі. Одна з таких речей, яку плануємо реалізувати в найближчому часі – створення Youtube-каналу в режимі 24/7, де проводитимуться онлайн-трансляції з санктуарію. Друга важлива річ, над якою зараз працюємо – це створення сторінок у Facebook та в інших соціальних мережах.

Нинішній світ став настільки мережевим. Так, завдяки мережі Інтернет люди дізнаються більше інформації, чим з будь-яких газет. Тому, ми також намагаємося працювати в цьому напрямку. Та не дивлячись на такий стрімкий розвиток технологій, ми ні в я кому разі не відмовляємося від візитів, нашими отцями, різних українських парафій. До прикладу, отець Павло Ферко, який зараз є відповідальним за скапулярій, часто здійснює такі поїздки. Тому, в парафіях та дієцезіях, які відвідуємо, ми звісно ж, не забуваємо говорити про Бердичівський санктуарій.

Пандемія коронавірусу, яка охопила не тільки Україну, а й весь світ у 2020 році, змусила нас шукати нові шляхи реалізації важливих для нас справ. Тому, єдиним способом реалізації пріоритетної для мене справи, в тих обставинах в яких ми сьогодні перебуваємо, є максимально зосередити нашу активність в медіа-просторі. Зараз ми вже маємо прямі-трансляції щонедільної Святої Меси о 10:00 в мережі Facebook. Також, дякуючи «Радіо Марія Україна», кожного дня о 20:00 ми транслюємо «Апель» (вечірню молитву до Матері Божої), до якої заохочуємо долучатися та молитися разом з братами босими кармелітами.

Тому, головним пріоритетом для нас сьогодні, повторюся, є те, щоб якнайбільше людей дізналися про Всеукраїнський санктуарій в Бердичеві. Принаймні на території України, тому що на жаль, все ще є люди, які взагалі нічого не знають про Бердичів.


У санктуарії протягом року відбувається багато подій та паломництв, випрацювана вже навіть ціла програма. Чи плануєте щось новеньке на наступний рік?

Якщо говорити про паломництва, то крім тих, які плануємо організувати, ніхто новий не зголошувався. Але якщо подивитися на всі заплановані події на 2022 рік, то порядок залишається таким самим, як і цього року. У березні – день зосередження руху «Назаретанських родин», паломництво чоловіків та руху «Світло-Життя». В травні – як і кожного року – Всеукраїнська молитовна ніч (нічне чування) для молодів намірі нових покликань, паломництва міністрантів, Оази молоді та дітей Божих. В червні – паломництво журналістів. У липні – центральні урочистості Матері Божої Бердичівської, які в 2022 році, нагадаю, відбудуться 16 та 17 липня. В серпні – традиційно заплановані Кармелітські дні молоді. На вересень заплановано паломництво осіб, облачених в святий скапулярій та «Легіону Марії». На жовтень також вже заплановано декілька подій (жовтень завжди є найбільш популярний), а саме: паломництва «Дорогоцінної перлини», медичних працівників та вчителів.

Як бачимо, кількість запланованих паломництв немаленька. Ми, насправді, дуже радіємо з того, що кожного року вони підтверджуються. Сподіваємося, що нові запити на організацію паломництв не за горами. Принаймні, ми працюємо над тим, щоб дедалі більше людей дізнавалося про санктуарій та щоб, в такий спосіб, він розвивався і процвітав. Якщо говорити про відвідини санктуарію, то такі відвідини є регулярними. Майже кожного дня хтось приїжджає, щоб відвідати Матір Божу.


Щораз більше окремих осіб та організованих груп, і не лише серед вірян, відвідують санктуарій, який, із впевненістю, можемо назвати перлиною Житомирщини. Чи плануєте покращити простір для паломників на території святині?

Хто регулярно відвідує Бердичів, то бачить, що простір для паломників з кожним разом стає кращим та доступнішим. На території святині постійно ведуться ремонтні роботи, які потребують багато часу та немалих фінансових вкладень. В найближчий час – якщо все буде йти згідно плану – ми плануємо відкрити нову книгарню, місце, де паломники зможуть поїсти та перепочити, трохи більший за розміром реабілітаційний центр для дітей. План реалізації – 2-3 роки.

На великій частині території, яка нам належить, також ведуться ремонтні роботи. Це буде ціла зона, але ми ще не знаємо, яку назву вона матиме, тому що є декілька варіантів її призначення. Я напевно повторюся, там буде книгарня, кав’ярня та реабілітаційний центр. Головна мета – щоб люди, які будуть приїжджати або приходити, мали асоціацію з конкретною зоною, доступною як для дорослих, так і для дітей або де можна провести свій вільний час. Потихеньку, маленькими кроками роботи йдуть вперед, і на мою думку, з кожним роком, видно відчутні результати. Вже найближчої весни, всі, хто приїдуть до санктуарію – думаю – зможуть відвідати нову частину, яка на сьогоднішній день ще є закритою.


Через пожежу в храмі св. Миколая в Києві, знову було підняте питання повернення святині парафіяльній спільноті. Чи є якісь зміни у справі повернення босим кармелітам тієї частини монастиря, яка є у власності держави?

Останнім часом, в ЗМІ можна прочитати, що 1 червня 2022 року держава має передати храм св. Миколая в Києві вірянам. Сподіваємося, що так воно і буде. Але знаючи життя, нам усім потрібно ще багато молитися в цьому намірі. Подібні обіцянки ми чуємо останні 30 років. Тому, не забуваймо, що дорога між обіцянками та реальністю є довгою.

Щодо нас, то діалог щодо повернення частини монастиря, яка є у власності держави – триває постійно. Відповідно, виконуються і конкретні дії. Проте, не про все варто говорити, тому що в певних речах потрібно тримати тишу, поки вони не відбудуться. Ведеться діалог на рівні міста, області та на державному рівні. Дуже приємно бачити відкритті серця та відчувати неабияке прагнення небайдужих людей допомогти.

Також відкритим залишається питання тих шкіл, які досі працюють в наших приміщеннях. Це стосується музичної та художньої шкіл. Процес у вирішенні даної ситуації також триває, тому потребуємо молитви в цьому намірі.

Максим Железницький