21 серпня – обов’язковий спомин святого Пія Х, Папи

Початкову освіту отримав у місцевій школі, а від настоятеля парафії вчився латини. Завдяки фінансовій допомозі патріарха Венеції вісім років навчався в падуанській семінарії. 1858 року отримав пресвітерські свячення. Виконував обов’язки вікарія в Томболо, згодом – настоятеля в Сальвано. Був відомий чудовими проповідями, які старанно готував, піклуванням про красу літургії та прихильністю до вбогих, яких міг зрозуміти через свій досвід злиднів у дитинстві. Особливу увагу приділяв старанній катехизації дітей. Належав до Третього Францисканського Ордену.

1875 року був призначений каноніком в Тревізо та єпископським канцлером, а 1884 – єпископом Мантуї, де вперше за 250 років скликав помісний Синод. Через 8 років праці отримав звання кардинала й Патріарха Венеції. Закликав священників до проголошення простих проповідей, сповнених щирості та духовності, і сам давав приклад ревного душпастиря. Запровадив у семінаріях вивчення Біблії.
1903 року кардинал Сарто був обраний на Апостольський Престол. Він узяв ім’я Пій Х і гасло «Відновити все в Христі». Зосередився на внутрішньоцерковному впорядкуванні: реформував бревіарій, церковну музику й усунув неналежні привілеї під час конклаву, видав новий катехизм, розпочав працю над кодифікацією Кодексу канонічного права, заснував Папський біблійний інститут. Скасував необхідність сповіді перед кожним Причастям, заохочував щодня приступати до цього таїнства – тому його називають Папою Євхаристії. За його понтифікату діти отримали можливість Першого Причастя у 7 років. Активно боровся з помилками модернізму. Видав 16 енциклік. У небезпеці війни 1914 року закликав світ до миру й молитви за мир і прагнув у цьому намірі скласти життя.

Канонізований 1954 року.

Зображають святого в папському вбранні, використовують фотографії.

Уклала Юлія Бойко