Яків, син Зеведея й Саломії, належав до грона дванадцятьох апостолів, а євангелісти доволі часто згадують про нього, що підкреслює важливість цієї постаті.
Брат апостола Йоана та рибалка поруч із Симоном і Андрієм (Лк 5, 10), Яків мешкав поблизу Тиберіадського озера, звідкіль Ісус і покликав його ловити людей. Євангеліст Лука уточнює, що остаточно Яків та інші пішли за Ісусом після слова навчання, що було зміцнене чудесним виловом риби (Лк 5, 1-11).Серед апостолів були два Якови, тож син Зеведея отримав прізвисько «старший» або «більший» (у Мк 15, 40 інший Яків названий «молодшим», що вказує не на вік, а на час приєднання до учнів). Апостол і його брат хотіли зіслати вогонь на самарійське село (Лк 9,53-55), запитували про перші місця в царстві Месії (Мт 20, 20-23; Мк 10, 35-40) і завдяки такому жвавому характері були прозвані «Воанергес» – синами грому (Мк 3, 17).
Яків належав до трьох найближчих учнів Христа, тож став свідком воскресіння доньки Яїра (Мк 5, 35-43; Лк 8, 49-56), переображення на горі Табор (Мт 17, 1-8; Мк 9, 1-8; Лк 9, 28-36) і боротьби Ісуса в Гетсиманії (Мк 26, 36-37). Також був серед учнів, які на Оливній горі питали Ісуса про зруйнування Єрусалима (Мк 13, 1-4) та про кінець світу (Мт 24, 1-3). Перебував з іншими апостолами під час другої рибної ловлі після воскресінні Христа, став свідком увірення пастви апостолу Петру (Йн 21) й отримав благодать помазання Святим Духом у горниці (Діян 1, 13-14).
Де проповідував Яків, достовірно не знаємо. За переказами, він дійшов до Іспанії. Загинув без судового процесу, стятий мечем за наказом царя Ірода Агриппи І близько 44 року в Єрусалимі (Діян 12, 1-2). Апостолу Якову присвячений славетний собор в Сантьяґо-де-Компостела в Іспанії.
Зображають святого в туніці та плащі, часто як паломника або лицаря. Атрибути – бурдюк, палиця паломника, мушля, книга, сувій, меч.
Покровитель Іспанії, Португалії, паломників, робітників, жебраків, аптекарів, лицарських орденів.