Про життя святого Бенедикта (бл. 480–547) збереглося небагато історичний даних. Його життєпис подає святий Папа Григорій Великий у другій частині «Діалогів».
Походив Бенедикт зі шляхетної італійської родини, його батько був землевласником у Нурсії (нині Норчія). Сестра Бенедикта, свята Схоластика, за прикладом брата засновувала монастирі – жіночу гілку бенедиктинського ордену.За порадою батька юнак поїхав на навчання до Рима, проте, вражений аморальністю й безвір’ям людей, покинув студії й подався у Суб’яко. Жив самотньо, в аскезі й молитві, досвід і духовну мудрість черпав із прикладів східних пустельників. Невдовзі слава пустельника, за заступництвом якого відбувалися чудеса, привабила численних учнів. Бенедикт створив 12 монастирів, поставивши їм настоятелів.
514 року ченці з абатства Віковаро попросили Бенедикта головувати над ними, проте доволі їх почав обурювати аскетивний спосіб життя, який він запропонував. Після невдалої спроби отруєння – він поблагословив чашу з отравою, і та розкололася – Бенедикт повернувся в Субіако, але ненадовго. Там він зустрів сильний опір місцевого кліру, через що близько 529 року віддалився на Монте-Кассіно, де й заснував монастир, у якому мешкав аж до смерті.
Був людиною практичною, щирою та простою; хоча не закінчив студій, добре розумівся на різноманітних сферах тогочасних знань, особливо на римському праві. Розробив правила життя для ченців, які згодом стали основою життя для багатьох орденів, хоча сам Бенедикт уважав їх збіркою основних норм для початківців. Від братів вимагав дисципліни, але поєднував її з великою пошаною до людської особи.
Канонізований 1220 року, а 1964 проголошений покровителем Європи. Католицька традиція вважає його батьком західного чернецтва.
Зображають святого в чорному бенедиктинському вбранні, з хрестом у руках. Атрибути – ангел, гостія, чаша зі змієм, батіг, ворон із хлібом у дзьобі, пасторал, книга уставу в руках.
Покровитель Європи, архітекторів, інженерів, учителів, видавців. Захисник від отруєнь.
Уклала Юлія Бойко