Літанія до Пресвятого Серця Ісуса ділиться на дві частини. Перша перелічує титули, які нагадують нам, що Боже Серце гідне найвищої слави та любові та чим Серце Ісуса є в стосунку до Пресвятої Трійці. Друга частина, яку сьогодні розпочинаємо, нагадає нам, чим є Пресвяте Серце стосовно нас, людей.
Роздуми над титулами першої частини літанії мали спонукати нас до любові, уподобання і віддання Божому Серцю. У другій же частині будемо намагатися з вдячністю прийняти та адорувати Пресвяте Серце Ісуса як океан чеснот і благодатей, з якого ми все отримали. Сьогоднішні роздуми зосередимо над двома закликами, що містяться у заголовку.Наш Божественний Спаситель, об᾿являючись св. Маргариті, сказав, що у Його Серці є безмірні скарби любові, благодатей, милосердя та спасіння; що Він сильно прагне вилити ці благодаті і збагатити нашу убогість, аби всі, хто хочуть Його любити і вшановувати, могли черпати з цього джерела.
Іншого разу Ісус показав св. Маргариті своє Серце як скарбницю неба. Сказав, що безцінне золото цієї скарбниці було віддане як плата за наші борги. Ісус хотів проголосити людям таємницю цього багатства. Св. Маргарита переконувала Ісуса, що Його Серце є для неї єдиним скарбом. “Не маю, – говорила вона, – нічого, крім Серця мого Господа, Ісуса. Він часто мені говорив: “Що доброго зробила б ти без Мене? Без Мене ти була б дуже бідна”.
Христос, як ми вже роздумували, має повноту чеснот і благ. І з цієї повноти хоча нам давати. Ми все отримали зі щедрості Божого Серця. Як сонце є джерелом світла та посилає своє проміння на всю землю, так Пресвяте Серце Ісуса є неосяжним джерелом благодатей, з якого ми всі черпаємо.
Після гріха Адама всіляка благодать була уділена людям через майбутні заслуги Христа. Ніхто не був спасенний, ані жоден гріх не був відпущений без заслуг муки Христа. Кожна молитва була вислухана, а також буде вислухана в майбутньому лише через благодать Божого Серця. Поміркуймо про всілякі надприродні блага, які маємо в Церкві: святі Таїнства та всі інші засоби спасіння. Цим усім завдячуємо Христу.
Людина у своєму житті найбільше прагне любові. Прагне її завжди. Чому? Бо з любові була створена і тому тієї любові прагне. Любов реалізує її життя. Любов є сенсом життя. Любов, тобто серце, бо серце є загальноприйнятим символом любові.
Людина шукає тепла серця, любові від моменту свого народження. Дитина шукає любові батьків, молода людина прагне закохатись та знайти любов свого життя. Любов - це сенс життя подружжя. Лише любов гарантує вірність покликанню, вірність обітам та священству. Врешті лише любов дозволяє тривати при Бозі до кінця життя і зустріти Його, споглядаючи усю вічність.
Отже, у літанії говоримо, що Серце Ісуса є прагненням одвічних висот. А в старих молитовниках писали, що Серце є “прагнення узгір᾿їв вічних”. Цей старий, а також теперішній заклик, є виразом суму та прагенням найважливішого, найбільш потрібного, необхідного.
Людина прагне серця, прагне любові. Вона не може жити без таємниці Пресвятого Серця Ісуса, Яке має повноту ЛЮБОВІ, є її невичерпним джерелом. У Серці Бога концентрується все! Це істота нашої віри та нашого життя.
Цей вічний сум серця і прагнення любові можуть бути легко заспокоєні, якщо відкриємо цінність Святої Меси, Причастя, адорації… Нехай у цьому нам допомагає наша набожність до Пресвятого Серця Ісуса.
Ісус є головою Містичного Тіла святої Церкви, якого ми є членами. Тому маємо дбати про єдність з Ним. Чим тісніше буде єднання з Ним, тим більше отримаємо благодатей, бо ті, хто ближче до джерела любові, більше отримують. З Ісусом маємо жити, працювати і страждати, а коли завершаться наші дні – у Ньому також вмирати. До Нього мають бути скеровані всі наші думки, прагнення та почуття. Він – початок і кінець всього.
Опрацював дк. Яцек Ян Павловіч, переклад КМЦ
Зображення: fsspx.news
Схожі новини
