30 липня – довільний спомин святого Петра Хризолога, захисника від гарячки

Уже дорослим отримав хрещення з рук місцевого єпископа Корнилія, який був його духовним наставником і готував до сану. При єпископі Петро й виконував обов’язки вікарія, аж доки близько 430 року Папа Сикст ІІІ не призначив його пастирем Равенни, яку невдовзі підвищили до рангу митрополії. На той час Равенна була столицею Західної Римської імперії, тож Петро став радником Галли Плацидії, тамтешньої правительки. До нього зверталися по допомогу духовні сановники, і він виконував роль посередника між ними й імператорським двором.

Надзвичайна ерудиція та красномовство святого Петра приваблювали численних людей. Аби послухати навчання равенського пастиря, сходився весь імператорський двір. Петро намагався не втомлювати слухачів проповідями, тому говорив небагато, але так змістовно та влучно, що ніхто не лишався байдужим. Через це його прозвали Хризологом (з грецької – «золотослівний»).

Петро заохочував вірян щодня приступати до Причастя, вірити в Боже прощення, дівоцтво Марії, реальну присутність Христа в Євхаристії й першість Апостольського Престолу. Співпрацював із Папою Левом І у боротьбі проти єресей, особливо проти монофізитів (на їхню думку, в Ісусі Христі була одна природа, а не дві, як навчає Церква). Був не тільки ревним душпастирем, а й невтомним будівником храмів на теренах своєї митрополії.

На початку VIII століття єпископ Фелікс зібрав 376 проповідей Петра Хризолога, із яких, імовірно, найвідоміша та, де засуджено гучні гуляння та свавільні танці. 1729 року Папа Бенедикт ХІІ проголосив святого Вчителем Церкви.

Зображають святого в єпископських шатах, часто під час писання книги. Атрибути – книга, перо, пасторал.

Покровитель Імоли. Захисник від сказу й гарячки.

Уклала Юлія Бойко