Біографія з VII століття розповідає, що святий Аполінарій народився в Антіохії, був учнем апостола Петра, який і поставив його єпископом Равенни (Італія), і після великих страждань загинув мученицькою смертю близько 75 року. А от святий Петро Хрисолог, єпископ Равенни в 433–449 роках, вказує на другу половину ІІ століття як імовірніший час смерті святого Аполінарія.
Тобто не відомо точно, звідки Аполінарій походив і з чиїх рук отримав свячення. Утім, знаємо напевно, що його місто було цілковито язичницьке, тож святий докладав великих зусиль до проповідування Христа. Його слово, зміцнене багатьма чудесами, приваблювало людей. Новонавернені отримували з рук єпископа хрещення, брали участь у Літургії. Однак Аполінарій постійно зазнавав гонінь від розлючених язичників, часто був битий, тричі його виганяли за місто. Попри це, пастир повертався, аби шукати загублених овець. Певно також, що святий Аполінарій був єпископом 26 років і загинув 23 липня від тяжких поранень, яких язичники завдали йому мечами або довбнями. За переказами, християни доглядали за тяжко пораненим єпископом близько тижня, а він підтримував їх у вірі та провіщав великі гоніння, після яких настане розквіт християнства, яке підтримають навіть імператори.Вшановують Аполінарія в Католицькій, Православній і Вірменській Церкві.
Зображають святого в єпископських шатах. Атрибути – євангеліє, пальмова гілка, довбня, пасторал.
Покровитель Равенни, Дюссельдорфа, граверів, захисник від венеричних хвороб, епілепсії, подагри, каменів у нирках і жовчному міхурі.
Уклала Юлія Бойко