Зануритись у присутність

Турбота про вибір життєвих доріг, прагнення певності щодо обраного напряму, пошук авторитетних провідників – ці важливі аспекти духовного життя водночас можуть відвернути від головного – самого Бога. Розмірковуючи над значенням духовного керівництва, о. Войчех Сурувка ОР підкреслює роль літургії, яка провадить нас до Христа.

Чи повинні духовні керівники скеровувати наше життя так, як водій, обертаючи кермо, скеровує авто у бажаному керунку? Схоже, забагато «керування» в одному реченні. Справді, якби воно не було навмисно написане таким чином, безумовно зазнало б редакційних змін. Часом наше духовне життя так само надміру переповнюють нав’язливі міркування про “керунок”, і це домінує над усім іншим. Думка про те, що не знайшовши його, я не виконаю Божу волю. Тож якщо не маю певності в цьому, мушу якимось чином її здобути. Ми прагнемо зустріти людей, які нам підкажуть шлях. Нам потрібен хтось, хто скерує. Тому ми шукаємо подвижників, провідників, духовних отців, авторитетів, які б допомогли віднайти правильний керунок.

Однак варто пам’ятати, що духовне керівництво можна розуміти по-іншому. У монастичній традиції важливий не стільки той чи інший шлях, скільки сам Бог, присутній у моєму житті тут і тепер. Йдеться не так про розпізнавання Божої волі, як про зустріч із самим Богом. А головна мета – бачити Бога, споглядати Його.

Блаженний Колумба Марміон писав, що душі, які регулярно беруть участь у літургійному житті Церкви, не потребують індивідуального духовного керівництва, оскільки “в них більше світла”. Труднощі повсякденного життя тануть у спогляданні великої Божої правди, з якою вони зустрічаються в літургії. Християнське духовне життя означає поринути у хвилі літургії, яка сама нас провадить. Індивідуальне ж духовне керівництво дуже часто потрібне тоді, коли потрапляємо у вир або ж обертаємось проти течії.

Здається, духовне життя чимось нагадує гру, яку А.А. Мілн описує в одній зі своїй книжок про пригоди Вінні Пуха. Вона полягає в тому, що гравці одночасно вкидають гілки в річку з одного боку мосту, а потім спостерігають, чия з них першою виплине з іншого боку. Шанс виграти має той, хто швидше вкине свою гілку в річку. Просто й геніально. У житті духовному правила значно простіші – не потрібно бути першим, адже перемагає кожен, хто дозволить течії літургії нести себе до Христа.

о. Войчех Сурувка ОР

Переклад з польської: Мар’яна Шіпош

Джерело: Домініканці в Україні

Ще новини по темі Катехетика

Докорінна переміна всього У Воскресінні Христа історія людства набуває цілковито нового виміру й керунку. Розмірковуючи про цю істину, о. Мартін Ґанері ОР закликає долати обмеженість наших знань і досвіду, відкрити розум та серце для особистої зустрічі з Воскреслим, щоб кожна мить нашої історії перемінилась, наповнилась сенсом, завершилась перемогою.

Католики без смиренності

7 цитат про милосердя, які варто пам’ятати

Таїнство Євхаристії: розуміння її реальності в історії і сьогоденні

Катехетика Неоціненні дари Церкви Сьогодні багато говорять про кризу в Церкві. Водночас забувають про багатовікові досягнення Церкви. Про її внесок у цивілізацію, науку та духовне життя. Перш за все, вічне спасіння.