Встановлення Дієцезіального санктуарію Пресвятої Діви Марії Тиврівської та мучеників за віру (оновлено)

 Святкову Євхаристію очолив Ординарій Кам'янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський, йому співслужили єпископи Радослав Змітрович, Броніслав Бернацький та Станіслав Широкорадюк, а також священики з різних дієцезії.


На початку канцлер курії Кам'янець-Подільської дієцезії отець Павло Басістий зачитав декрет про встановлення санктуарію Пресвятої Діви Марії Тиврівської та мучеників за віру. У якому також були перераховані завдання, що випливають зі статуту святині: щоденне прославлення чудотворної ікони, молитва в намірі дієцезії та духовенства, запевнення паломникам усіх засобів для спасіння. Крім того, згідно рішення Конференції єпископату перша субота вересня відзначається як День молитовної пам'яті мучеників за віру, а в останню суботу липня відзначатиметься літургійна урочистість на честь Пресвятої Діви Марії Тиврівської.


Після цього декрет та підписані статути санктуарію були вручені новому настоятелю та хранителю святині отцю Кшиштофу Махельському ОМІ.

У слові до зібраних єпископ Леон Дубравський підкреслив, що санктуарій проголошується у нелегкі часи, однак опіка Матері Божої є знаковою. "Лише Діва Марія може нам допомогти, привести нас до Ісуса, вказати правильну дорогу. Хочу, щоб цей санктуарій був місцем, де випрошуємо благодаті, потрібні світу та всім нам", - підсумував єпископ Дубравський.


Проповідь під час урочистості виголосив ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії єпископ Станіслав Широкорадюк. "Сьогодні ми прийшли, щоб вшанувати мучеників за віру та Діву Марію, прийшли на це місце, в яке вкладено багато праці. Все це можна вшанувати лише одним - звершенням Євхаристії", - розпочав проповідник. Єпископ пригадав постать легендарного для Поділля священика Андрія Гладисевича, його 12 років заслання до Норільська, які він жертвував за покликання. "Коли я почув про його страждання, я одразу захотів стати священиком. Моє покликання народилося з переслідування", - підкреслив єпископ Станіслав.


Згадуючи про відвагу мучеників за віру, проповідник також навів приклади з життя о. Дажицького, о. Ванагса. Численні приклади мучеництва описані також у книзі "Переслідувана Церква" - "це мартирологіум української землі". "Чим більше досвідчуємо переслідувань, тим більше нових покликань та тим більше Божої опіки", - наголосив єпископ Станіслав та підкреслив, що у наш час важливо бути вірним правді, називати гріх гріхом, а не чеснотою.



На завершення Євхаристії до присутніх звернувся Посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцький, який підкреслив, що для нього великою честю є бути в цьому місці, поруч зі священиками, які присутні тут та відбудовували Церкву в Україні.


Слова подяки до гостей та вірян, всіх, хто відбудовував святиню та волонтерів, які готували урочистість, скерував хранитель санктуарію отець Кшиштоф Махельський ОМІ. 


На завершення Святої Меси єпископ відновив присвячення Непорочному Серцю Марії та заохотив прибувати до цього місця, аби випрошувати потрібні благодаті та отримати відпуст. 

Отець Павло Вишковський ОМІ, який очолює Делегатуру Місіонерів Облатів Марії Непорочної в Україні та є ідейним натхненником Меморіалу мучеників за віру, дослідником історії переслідувань Церкви в Україні, поділився своїми враженнями про сьогоднішню подію: "Для нас Місіонерів Облатів Марії Непорочної відновлення статусу санктуарію у Тиврові це велика подія. Колись це була відома святиня, до якої приходило безліч паломників, а в радянські часи, у 1956 р., цей шедевр Поділля і одну з найбільших святинь в Україні перетворили на неподобство – пластмасовий завод, який став цілковитою руїною у 90-ті рр. Коли рівно 10 років тому Місіонери Облати Марії Непорочної прийшли до Тиврова, протікала стеля, на даху росли дерева, не можливо було жити у покритому вологістю і грибком монастирі. Тоді одразу взялися до відбудови монастиря та храму. Сьогодні дякуємо Богові за те, що в Тиврові діє і молодіжний центр, і реколекційний дім, і Меморіал мучеників за віру, а від сьогодні - санктуарій. Це місце, колись таке славетне, сьогодні знову відроджується. Богу подяка за все!". 


Після Святої Меси у Меморіалі мучеників за віру відбувається Хресна дорога в намірі покликань до священства та богопосвяченого життя. Запрошуємо до перегляду трансляції тут. 

Роздуми до стоянь приготував о. Домінік Яцков. З нагоди Року молитов про покликання та про святість для покликаних, який відзначається цього року в УКраїні, тексти роздумів читали єпископи, священики та богопосвячені особи. В основі текстів - свідчення переслідуваних за віру, що переплетені молитвою за священиків, які віддали своє життя за Церкву та вірність Христу. 

Ілюстрацією до трагічного, а водночас героїчного часу в житті Церкви можуть послужити слова зі вступу до роздумів. Це лист червоноармійця шостого стрілецького полка Бакинської губернії, Качковського Миколая до о. Фелікса Любчинського: «Дорогий Духовний Отець! Хоча я і здоровий з Божої допомоги, та настрій в мене дуже поганий. В цьому чужому місці, де народ переслідуваний, і незважаючи на це все ж таки люди молилися в храмі, тепер перетворили на військову в’язницю. Спочатку я думав, що це церква, але коли мені довелось супроводжувати в’язнів, ввійшовши на територію, промайнула думка: – в’язниця за Церквою! Але мене здивувало, що в порозі стоїть охоронець. Я думав, що її хочуть переробити під в’язницю, але коли зайшов в середину то побачив, що ікони побиті і навіть не зняті зі стін. В кутках солома, що слугувала арештованим як постіль. За неділю перебування в полку я тільки і чую антирелігійну пропаганду. Впевнився, що єретиків тяжко зломити. «З Божою допомогою вернемося до дому». Ці слова примушують політичних витирати піт з чола, і відкладати на наступний день. А завтра маючи надію, і хоча силу вони мають велику, але таких зубів якими би могли вони перегризати сталь, не мають. Знаю, що Матір Божа розкриває свій покров наді мною і охороняє на далі. Прошу Вас щоб ви молили Богородицю за тих, хто тиняється по таких структурах, щоби Її могутній вплив перемінив їхні душі. Прошу Вас, не відмовте мені прислати ваше фото, на пам’ять про дорогого мені пастиря. Ваш вірний на завжди, Миколай».
  
ФОТОГАЛЕРЕЯ (поступово оновлюється)