Через Марію до Ісуса: доросле життя Месії

Наступний момент наших роздумів буде включати доросле життя Ісуса.

Тож після виповнення тридцяти років, а це вік, коли єврей може відстоювати свою думку в громаді, Ісус хоче йти, і виконувати свою місію. Перш за все Він прямує до Йордану, де цілий Ізраїль збирається послухати пророка, і прийняти хрещення на покаяння.

Цікаво, бо Марія не просто чує про великого пророка з розповідей очевидців, а знає хто це такий, бо пам’ятає зустріч з родичкою Єлизаветою та про те, як була зачата ця дитина. Повна Благодаті в своєму серці роздумує які предивні діла Божі, адже дитина, що родиться в старості батьків, тепер проголошує наближення Царства Божого, і закликає до навернення. Тобто, дитина, на яку так довго чекали і врешті отримали від Бога в дар, тепер має велике і відповідальне завдання – приготувати дорогу для Месії. До нього йдуть звідусіль, ба більше того, деякі серед народу стверджують, що Йоан - це Месія.

Тож Ісус вирушає в дорогу, а Марія, розуміючи близький час об’явлення Ісуса і Його слави серед людей, покірно залишається вдома, молячись, щоб тверді людські серця відкривалися на дію Всевишнього. Невдовзі до Пречистої доходять чутки від місцевих мешканців Назарету, що Її Син, отримавши хрещення в Йордані з рук Йоана, пішов на пустелю. Однак, після повернення відбувається щось неймовірне. Одні люди розказують, що Він говорить дивні речі, інші - начебто Ісус проповідує Царство Боже, і збирає біля себе великі юрби людей. І найцікавіше, що сам Йоан Хреститель вказує на Ісуса, і говорить: “Це той, на котрого ми очікували.”

Тож Марія, слухаючи думки людей, розуміє, що час Її Сина надходить, і Бог особливо зараз буде діяти. “Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.” (Лк 1, 32-33)

Марія, розуміючи бажання Ісуса усамітнитись на пустелі, скеровує свої молитви до найвищого Бога Яхве. Адже місія, яку буде розпочинати Її Син, непроста і відповідальна (тож потребує великого зосередження і занурення у Бога). Богородиця, слухаючи кожної суботи пророцтва Святого Письма у синагозі і стикаючись із передбаченнями, що стосуються Спасителя, неодмінно зберігає їх у своєму серці з великим трепетом, бо кожне Боже Слово скероване до людей, що стосується Слуги Яхве, буде втілювати в життя Її дорогий Ісус.

Сьогодні бачимо Пресвяту Діву, Котра має відпустити свого Сина на передбачене Богом Служіння, і Котра невтомно молиться, щоб кожний вчинок і кожний заклик Ісуса Христа знайшов відображення у людських серця. Молиться, щоб тверді людські серця були скрушені, а солодкість присутності серед Ізраїля його Царя пробуджувала в слухачах повну довіру і послух.

Брат Боніфацій