В курії Товариства Ісусового Папа представив праці свого духівника

Про це пише Vatican News.

«Я впевнений, що ці твори принесуть багато добра Церкві», – так Папа Франциск у передмові до повного видання творів о. Анхеля Фйоріто, ТІ, охарактеризував спадщину свого духовного провідника. В п’ятницю, 13 грудня 2019 року, він завітав до Генеральної Курії Товариства Ісусового, щоб особисто представити це видання, яке побачило світ у 5 томах стараннями єзуїтського часопису «La Civiltà Cattolica».

Святіший Отець сам запропонував особисто представити напрацювання цього священника, спілкування з яким залишило глибокий слід в його житті. Назвавши отця Фйоріто «вчителем діалогу», який «говорив мало, але мав велике вміння слухати», Папа Франциск зупинився на важливих етапах історії Товариства Ісусового та свого особистого знайомства. Йдеться про період рецепції в Латинській Америці спадщини Другого Ватиканського Собору. Отець Анхель та юний Берґольйо познайомилися в академічному середовищі Буенос-Айреса, коли майбутній Папа готувався до священнства.

Учитель діалогу та розпізнавання

«Учитель діалогу»: саме під таким заголовком були видані праці отця Фйоріто. Як зазначив Папа, він був «учителем» в «єзуїтському» значенні цього слова, не лише передаючи Господні повчання «в чистоті та цілісності», але дбаючи про те, аби той, хто їх отримує, став учнем, послідовником Ісуса, вільним і захопленим благовістю. Це повчання не лише слова, але й діла милосердя:

“У творах отця Фйоріто проглядається духовне милосердя: повчання для того, кому бракує знання, добрі поради для того, хто їх потребує, виправлення для того, хто помиляється, утішення для того, хто сумує, допомога для тих, хто потребує зберегти терпеливість у періоди внутрішнього спустошення, “нічого не змінюючи” згідно з порадами святого Ігнатія. Всі ці благодаті згуртовуються та підсумовуються у великому ділі духовного милосердя, яким є розпізнавання.”

Ознаки доброго вчителя

Папа Франциск також поділився думками про деякі риси, що допомагають краще пізнати його «доброго вчителя», який «завжди розпізнавав знаки часу та був уважним до того, що Святий Дух промовляє до Церкви». Цими аспектами є те, що «він тебе шанував», «не закликав», «не був заздрісним», «не висловлював суджень», «відзначався великою терпеливістю».

Святіший Отець вказав на спосіб, з яким його духовний провідник виконував це своє служіння. Він умів «триматися збоку», щоб «створити простір для слухання», щоб кожен почувався вільним, у тому що говорить. Цей спосіб допомагав також панувати над конфліктами, щоб не бути втягнутим і не втратити об’єктивність. Важливим було його дбання про те, щоб це Господь, а не його особистий заклик «зворушував» іншого, спонукаючи до кращого життя.

“Таким чином, без теоретизування, але дуже практично, отця Фйоріто був великим “деідеологізатором” Провінції в дуже ідеологізований період. І це дуже важливо. Він деідеологізував, пробуджуючи вміння до доброго діалогу з собою самими, з іншими та з Господом, і не вести діалогу зі спокусою, зі злим духом, з Лукавим. Це назавжди закарбувалося в мені, – сказав Папа, – з діалогом не слід вести діалог. Ісус ніколи не вступав у діалог з дияволом. Він відповів йому трьома реченнями з Біблії та прогнав геть. З дияволом не ведеться діалогу. Ніколи. Ідеологія завжди є монологом з однією ідеєю, а о. Фйоріто допомагав своєму співрозмовникові відрізняти голоси добра та зла в собі від власного голосу, що відкривало мислення, відкриваючи серце на Бога і на ближніх.”