Христова сила засвідчує звільнення від зла. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 15 травня 2019 року

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Нарешті ми підійшли до сьомого прохання молитви «Отче наш»: «Але визволь нас від злого» (Мт 6,13б). Молячись цими словами, людина просить Бога не тільки не покидати її в миті спокуси, а й звільнити від зла. Оригінальне грецьке слово дуже сильне, воно нагадує про присутність злого й лукавого, який прагне схопити і знищити нас (пор. 1 Пт 5, 8), і ми просимо Бога про визволення саме від нього. Апостол Петро говорить, що злий, лукавий, тобто диявол, ходить навколо нас, як лютий лев, шукаючи, кого б пожерти, і ми просимо Бога визволити нас.

У цьому подвійному проханні – «не полишай нас» і «визволь нас» – міститься головна суть християнської молитви. Ісус навчає Своїх друзів, що в молитві насамперед варто звертатися до Отця, зокрема тоді, коли стає відчутна загрозлива присутність лукавого. Бо ж справді, християнська молитва не закриває очей на життя. Це синівська молитва, а не інфантильна, дитяча. Вона не так зачарована батьківством Бога, щоб під час неї забувати, що людське життя сповнене труднощів. Якби молитва «Отче наш» не містила цих останніх рядків, то як могли б молитися грішники, переслідувані, ті, хто втратив надію чи вмирає? З оцими останніми проханнями ми звертаємося до Бога, коли стоїмо на краю – тобто завжди.

У нашому житті є очевидне зло. Книжки з історії – це сумний каталог ілюстрацій до того, якою невдалою мандрівкою може бути наше існування в цьому світі. Але буває й приховане зло: воно, звісно, не справа рук Божих, але нишком просмикнулось у перипетії історії. Безмовне, як змія, яка нечутно несе отруту. Іноді може навіть здаватися, що воно перемагає: подекуди воно відчутне навіть гостріше, аніж Боже милосердя.

Людина, яка молиться, не сліпа. Вона здатна виразно побачити цей надмір зла, яке заперечує таємницю самого Бога. Людина може розгледіти його в природі, в історії, навіть у власному серці. Адже серед нас немає нікого, спроможного сказати, що він вільний від зла чи принаймні його спокус. Ми всі знаємо, що таке зло; ми всі знаємо, що таке спокуса; усі ми пережили в тілі спокусу хоч якогось гріха. Це саме спокусник спонукає нас і підштовхує до зла, намовляючи: «Зроби оце, подумай про це, піди чи зверни туди».

Останнє волання молитви «Отче наш» спрямоване супроти цього зла, яке збирає під своєю широкою парасолею найрізноманітніші досвіди: жалобу людства, страждання невинних, рабство, експлуатацію, плач дітей. Кожна з цих подій викликає протест у серці людини й набуває голосу в останніх словах Ісусової молитви.

Саме в розповіді про Страсті Господні найкраще помітне відлуння молитви «Отче наш». Ісус каже: «Авва – Отче, усе Тобі можливе: віддали від Мене цю чашу! Та не що Я хочу, а що Ти» (Мк 14, 36). Ісус переживає повноту глибокого зранення злом. Не просто смерть, а смерть на хресті. Не просто самотність, а зневагу, приниження. Не просто ворожнечу, а жорстокість, безжальність інших. Ось що таке людина: істота, покликана до життя, яка мріє про любов і благо, але повсякчас чинить зло – як щодо себе, так і щодо схожих на себе; таке велике зло, що ціле людство можна було б визнати безнадійним.

Дорогі брати і сестри, молитва «Отче наш» схожа на симфонію, яка має лунати в кожному з нас. Християнин знає, яке потужне зло, та водночас відчуває, що Ісус, Який ніколи не спокушався лестощами зла, стоїть на боці кожного з нас і приходить нам на допомогу.

Тому молитва Ісуса залишає нам найціннішу спадщину: присутність Божого Сина, Який звільнив нас від зла, Який боровся, щоб перемінити його. Коли по Нього прийшли, Він змусив Петра сховати меч; згодом Він обіцяв доброму розбійникові рай; а на захист усіх, хто був навколо й не усвідомлював сенсу трагічних подій, Він звернув слово миру: «Отче, відпусти, їм, не знають бо, що роблять» (Лк 23, 34).

З Ісусового прощення на хресті приходить мир, справжній мир приходить із хреста: це дар Воскреслого, дар, який нам дає Ісус. Подумайте лише, що перше привітання воскреслого Ісуса – це слова «мир вам», мир вашим душам, вашим серцям, вашому життю. Господь дає нам мир і прощення, але ми маємо просити: «Визволь нас від зла», – аби не впасти в зло. Це наша надія, сила, якою наповнює Воскреслий Ісус, Який тут, серед нас: Він тут. І тут – Його міць, яка дає нам здатність рухатися вперед і засвідчує звільнення від зла.

Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
15 травня 2019

Переклад КМЦ за vatican.va